Законопроєкт Мінцифри про захист прав учасників кримінального провадження зберігає ризик необґрунтованого вилучення серверів у бізнесу – експерти ВР

Дослідницька служба парламенту вважає, що запропонований Мінцифри та зареєстрований у парламенті групою депутатів з фракції «Слуга народу» законопроєкт №9211 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення окремих положень з метою забезпечення захисту прав учасників кримінального провадження щодо заборони вилучення будь-яких предметів під час обшуку у бізнесу без рішення суду, а також обмеження на вилучення серверів та комп’ютерної техніки частково дублює чинне законодавство, а спрощена процедура повернення комп’ютерної техніки, яка була визнана речовим доказом не узгоджується з чинним законодавством.

Експерти зазначають, що використане в абзаці нової частини статті 98 Кримінального процесуального кодексу, яка визначає умови визнання речовим доказом у справі сервера чи комп’ютерної техніки формулювання «…якщо процесуальним джерелом доказу певного факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є документ, який міститься на пристрої, такий пристрій для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або його складова (складові) речовим доказом цього ж факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не визнається» пересичене переліком різних даних, є незрозумілим і незавершеним за своїм смислом.

Вони додають, що це утруднює її сприйняття та однозначне тлумачення, що перешкоджатиме належному використанню вказаної норми під час правозастосовної діяльності, а отже не знімає ризику необґрунтованого вилучення серверів.

Крім цього у Службі наголошують, що запропоновані зміни до статті 98 Кримінального процесуального кодексу(речові докази) щодо умови для визнання речовим доказом «пристрою для обробки, передавання та зберігання інформації або його складової (складових)(комп’ютер, сервер)» лише в разі, якщо він сам є «знаряддям, засобом або предметом кримінального правопорушення», повністю дублюють чинну редакцію частини першої статті 98 КПК України.

Також експерти звертають увагу на запропоновану  процедуру повернення серверів та комп’ютерної техніки, які були визнані речовими доказами у кримінальному проваджені.(Згідно до законопроєкту пристрій, що не містить слідів кримінального правопорушення повертається власнику за умови надання письмового зобов’язання про збереження речових доказів) Зазначена норма не узгоджується із положеннями цієї частини, що передбачають як виняток можливість повернення власнику (законному володільцю) речових доказів, що не містять слідів кримінального правопорушення, лише у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

Зазначається також, що законопроєкт містить зобов’язання суду скасувати арешт майна за заявою третьої особи, на майно якої накладено арешт, «зі спливом шістдесяти календарних днів, наступних за днем накладення такого арешту, якщо прокурор не доведе необхідність подальшого арешту такого майна на стадії досудового розслідування». Експерти служби наголошують, що це є неприйнятним з точки зору функцій та повноважень слідчого судді, суду у кримінальному провадженні.

Як повідомляла «Судово-юридична газета», у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт про заборону вилучення предметів без відповідної ухвали суду.

Автор: Ярослав Конощук

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.