Лист Адміністрації Держприкордонслужби не є підставою для відмови студенту закордонного вишу у виїзді за кордон: рішення суду

Відсутність у рішенні прикордонного загону про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України посилань на перелік документів, які позивач не подав для перетину кордону безумовно свідчить про його необґрунтованість, що, окрім цього, поставило позивача у невизначене становище, та позбавило його можливості подати необхідні, на думку державного органу, документи для перетину державного кордону України. На цьому наголосив Львівський окружний адміністративний суд у справі №380/16503/22 від 11 квітня 2023 року.

Обставини справи

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява студента Страсбурзького університету, в якій він просив скасувати рішення інспектора прикордонної служби про відмову у перетині державного кордону України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виїзд чоловіка за межі України, який навчається за кордоном за денною формою здобуття освіти, дозволяється за умови підтверджуючих документів. Позивач вказав, що є студентом, який навчається за кордоном за денною формою, що підтверджується відповідними документами. Таким чином, позивач подав посадовим особам відповідача документи, що підтверджують наявність у нього права на виїзд з України.

Представник прикордонної служби подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що норма пункту 26 Правил перетинання державного кордону щодо військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову не поширюється на здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти. Особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану, проте для реалізації такого права вказана обставина повинна бути підтверджена належними документами. Під час перетину кордону України позивач не надав належним чином оформлених документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон, у зв`язку з цим прийнято оскаржене рішення.

Суд встановив таке.

2 вересня 2022 позивач для виїзду за межі території України прибув в пункт контролю Львів.

Для перетину державного кордону України позивач подав такі документи:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- посвідчення про приписку до призовної-дільниці, видане Кобеляцьким РВК;

- довідку Полтавського РТЦК та СП від 01.08.2022 №8 для виїзду за кордон здобувачів фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, видану призовнику;

- документи щодо навчання за кордоном (студентський квиток, лист Страсбурзького університету про зарахування позивача на 2-ий курс магістерської програми, довідку про навчання, підтвердження оплати навчання).

Відповідач прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону України у зв`язку з ненаданням на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Як зазначає суд в своєму рішенні, Закон «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII у частині третій статті 1 визначає, що військовий обов`язок включає:

• підготовку громадян до військової служби;
• приписку до призовних дільниць;
• прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
• проходження військової служби;
• виконання військового обов`язку в запасі;
• проходження служби у військовому резерві;
• дотримання правил військового обліку.

Суд звертає увагу на положення ч. 9 статті 1 вказаного Закону, згідно з яким щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

1) допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

2) призовники – особи, приписані до призовних дільниць;

3) військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;

4) військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

5) резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Суд висновує, що належність громадянина України до тієї чи іншої категорії полягає у наявності у нього певної групи прав та обов`язків, тобто перебування у відповідному правовому статусі допризовника, призовника, військовослужбовця, військовозобовязаного чи резервіста.

У пункті 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:

- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

- для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Як видно з матеріалів справи, для перетину державного кордону України позивач подав уповноваженій особі відповідача, серед іншого, посвідчення про приписку до призовної дільниці, у якому міститься відмітка про відстрочку від призову на строкову військову службу. Варто додати, що у матеріалах справи відсутні військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, видані на ім`я позивача.

Таким чином, з урахуванням ч. 9 статті 1 Закону України №2232-XII, позивач щодо військового обов`язку громадян України віднесений до категорії призовників, тобто має статус призовника.

До сформованого висновку суд вважає за доцільне додати, що правовий режим воєнного стану не змінює належності громадянина України щодо військового обов`язку до тієї чи іншої категорії. Іншими словами, якщо громадянин України, до прикладу, перебував до початку запровадження в Україні воєнного стану у статусі призовника, то після запровадження обумовленого режиму з цієї обставини такий статус не змінюється.

У зв`язку з наведеним, оцінюючи посилання сторін на положення пункту 26 Правил перетинання державного кордону громадянами України, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 26 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22 вказаних Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 ч. 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Враховуючи те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач не був військовозобов`язаним, а був віднесений до категорії призовників, то суд відхиляє посилання сторін на наявність підстав для застосування положення пункту 26 Правил перетинання державного кордону громадянами України.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зауважує, що для перетину державного кордону України позивач надав уповноваженій особі відповідача, серед іншого, довідку від 01.08.2022 №8, видану призовнику Полтавським РТЦК та СП, про те, що він відповідно до Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу).

У такій довідці також вказано про відсутність заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном.

Суд зазначає, що системне тлумачення положень Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та пункту 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII свідчить, що військове командування уповноважене запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених указом Президента про введення воєнного стану, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному КМУ, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян.

У зв`язку з цим, суд акцентує увагу на тому, що відповідач не надав доказів існування станом на момент виникнення спірних правовідносин встановлених згідно з пунктом 6 ч. 1 статті 8 Закону №389-VIII військовим командуванням (зокрема Державною прикордонною службою України) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів, обмежень у виїзді призовників за кордон для навчання.

Суд відхиляє посилання позивача на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану», оскільки, як вказав у відзиві на позовну заяву представник відповідача, такий лист не застосовувався станом на момент виникнення спірних правовідносин, у зв`язку із внесенням змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України постановами Кабінету Міністрів України від 29.03.2022 №383, від 01.04.2022 №399. Крім цього, такий лист носить роз`яснювальний характер та спрямований до підпорядкованих органів Держприкордонслужби.

Підсумовуючи наведене, суд наголошує, що відповідач не надав суду жодного рішення, яким би у відповідності до наведених законодавчих положень військове командування встановило особливості виїзду за межі території України призовників, яким є позивач.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу на принцип юридичної визначеності. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 06.06.2019 № 3-р/2019 виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 06.06.2019 № 3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення КСУ від 20.06.2019 № 6-р/2019).

Беручи до уваги наведене, оцінюючи правомірність оскарженого рішення, суд підкреслює, що відповідач не вказав, з посиланням на норми чинного законодавства, які документи, окрім поданих, повинен був подати позивач при перетині державного кордону України у статусі призовника.

Суд також вказує, що наявність законних очікувань є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

Отже, у позивача, який станом на дату розгляду цієї справи перебуває у статусі призовника, при спробі перетнути державний кордон України були законні очікування встановлене чинним законодавством право перетину державного кордону України.

Суд зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Про обов`язок уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України приймати обґрунтоване рішення про відмову у перетинанні державного кордону також вказано і в частині першій статті 14 Закону України №1710-VI.

Критерій обґрунтованості вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Суд також вказує на те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

У спірному випадку відсутність в оскарженому рішенні посилань на перелік документів, які позивач не подав для перетину кордону безумовно свідчить про його необґрунтованість, що, окрім цього, поставило позивача у невизначене становище, та позбавило його можливості подати необхідні, на думку державного органу, документи для перетину державного кордону України.

Резюмуючи викладені висновки, суд вважає, що рішення відповідача від 02.09.2022 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку, не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов студента необхідно задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати рішення 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.09.2022 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України.

 Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.