Засуджених за експлуатацію дітей, домашнє насильство, зараження ВІЛ, насильницьке донорство та ненадання допомоги хворому лікарем дозволять виправляти без ізоляції від суспільства

За погрозу вбивством, свідоме зараження ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, домашнє насильство, незаконне проведення стерилізації, насильницьке донорство, ненадання допомоги хворому медичним працівником, примушування до вступу в статевий зв’язок, незаконна порубка та збут лісу, незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах та інші правопорушення пропонують дозволити карати без ізоляції від суспільства.

Так, голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас 4 травня зареєстрував у парламенті проект постанови про ухвалення за основу законопроекту 9185, яким пропонується змінити існуючий перелік видів покарань та замінити покарання у виді арешту на покарання у виді пробаційного нагляду у санкціях окремих статей Кримінального кодексу (повний перелік у порівняльній таблиці, що додається).

Проект має назву «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань в умовах воєнного стану»

Метою законопроекту, як це зазначається у пояснювальній записці, є впровадження покарання у виді пробаційного нагляду, що «сприятиме гуманізації пенітенціарної системи та розширенню можливостей для виправлення особи без ізоляції від суспільства».

Положення законопроекту спрямовані на:

• зміну існуючого переліку видів покарань (запровадження нового виду покарання у виді пробаційного нагляду; застосування покарання у виді арешту виключно до військовослужбовців);
• встановлення правила зарахування строку домашнього арешту у строк покарання;
• надання можливості призначення покарання у виді пробаційного нагляду як основного покарання до неповнолітніх;
• заміни покарання у виді арешту на покарання у виді пробаційного нагляду у санкціях окремих статей (частин статей) Особливої частини Кримінального кодексу. 

Законопроектом також вносяться зміни до КПК, Кримінально-виконавчого кодексу, Закону «Про пробацію» тощо.

Думка експертів

Законопроектом пропонується передбачити новий вид покарання у виді пробаційного нагляду, під яким розуміється «обмеження прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства».

Втім, на погляд Головного науково-експертного управління ВР, ці положення проекту є дещо сумнівним, оскільки наведене у проекті визначення пробаційного нагляду не відображає специфіки вказаного заходу примусу.

«Так, однією з обов’язкових ознак будь-якого кримінального покарання є те, що воно полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Зі змісту ч. 2 ст. 59-1 КК (у редакції проекту) випливає, що на засудженого до пробаційного нагляду судом в обов’язковому порядку покладаються такі обов’язки, як:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Проте, вказаний обсяг обмеження прав і свобод засудженого навряд чи можна визнати достатнім для віднесення пробаційного нагляду до кримінальних покарань.

Наразі майже аналогічний обсяг обов’язків (за виключенням неможливості виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації) суд покладає на засудженого у разі звільнення його від відбування покарання з випробуванням (чинна ч. 1 ст. 76 КК), тобто, у випадку, коли суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації не є обмеженням прав засудженого на свободу пересування або ж будь-яких інших передбачених чинним законодавством немайнових прав особи. Такий обов’язок, як повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, також не є таким обмеженням. Виконання обов’язку у вигляді заборони виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації пов’язане з необхідністю знаходження засудженого протягом строку виконання покарання в межах України для забезпечення здійснення належного нагляду за ним.

Тобто за характером обов’язків, які суд в обов’язковому порядку покладає на засудженого до пробаційного нагляду, можна стверджувати, що такі обов’язки здебільшого мають некаральний характер та спрямовані на запобігання протиправній поведінці відповідного засудженого», - вважають експерти Управління.

На їх погляд, пробаційний нагляд, який у запропонованому проектом вигляді фактично можна прирівняти до звільнення від відбування покарання з випробуванням, навряд чи можна визнати ефективним видом покарання.

У зв’язку з надзвичайною м’якістю пробаційний нагляд не в змозі не тільки досягти мети покарання як такого, а й належним чином врахувати рівень суспільної небезпечності таких кримінальних правопорушень, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності , погроза вбивством, примушування до вступу в статевий зв’язок з особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна, крадіжка, шахрайство, примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку та інших кримінальних правопорушень, за вчинення яких згідно з проектом має передбачатися покарання у виді пробаційного нагляду.

Серед обов’язків, які суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду, пропонується виокремити проходження курсу лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

Однак примусове лікування може бути застосоване судом незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб (ч. 1 ст. 96 КК).

Застосування такого лікування незалежно від призначеного покарання означає, що цей захід примусу може бути застосований у разі засудження особи до будь-якого виду покарання (у тому числі, до покарання у виді пробаційного нагляду).

При цьому у даному випадку йдеться про соціально небезпечні захворювання, до яких Основи законодавства про охорону здоров’я (ст. 53) відносять, зокрема,туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепру, хронічний алкоголізм, наркоманію», - зазначає ГНЕУ.

Також, на їх думку, бракує юридичної визначеності формулюванню такого обов’язку (який суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду), як участь у заходах, спрямованих на утвердження української національної та громадянської ідентичності (п. 6 ч. 3 ст. 59-1 КК у редакції проекту), адже будь-які обмеження щодо поведінки засудженого, встановлені судом, мають бути конкретно сформульованими у вироку та реально виконуваними.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.