Сторона захисту не може мати різний обсяг прав, в тому числі прав на закриття кримінального провадження, з огляду лише тільки на дату внесення певних відомостей до ЄРДР, - позиція ВС

Верховний Суд погодився з доводами сторони обвинувачення, що вирішальною датою для застосування пункту 10 частини 1 статті 284 КПК є 24 квітня 2017 року, а подальше об`єднання і виділення матеріалів не може враховуватися при визначенні цієї дати.

Про це йдеться у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 11 квітня 2023 року по справі №201/3571/20.

Обставини справи

24 квітня 2017 року до ЄРДР за №459 та №460 були внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені частиною 4 статті 190 КК та частиною 4 статті 358 КК. Відомості стосувалися заволодіння з використанням підроблених документів об`єктом незавершеного будівництва водно-спортивної бази «Локомотив».

Згодом ці провадження було об`єднано з двома іншими, і об`єднане провадження зареєстроване в ЄРДР за №456.

В рамках цього провадження 12 червня 2019 року особі, про яку йде мова в рішенні ВС, було повідомлено про підозру. Строк досудового розслідування у ньому останній раз було продовжено до 12 грудня 2019 року.

11 листопада 2019 року з матеріалів провадження №456 були виділені матеріали щодо обвинуваченої, це виділене провадження зареєстроване за №913, і в рамках цього провадження сторона обвинувачення звернулась з обвинувальним актом до суду 15 квітня 2020 року.

Кіровський райсуд Дніпропетровська ухвалою від 24 лютого 2021 року закрив кримінальне провадження щодо обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 статті 190 та ч. 4 статті  358 КК.

Суд дійшов висновку, що обвинувальний акт направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК, що дає підстави для закриття провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 3 червня 2021 року залишив цю ухвалу без змін.

Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просив скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 

Він наводив такі доводи:

Досудове розслідування у цій справі було розпочате 24 квітня 2017 року, коли були внесені до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, у яких згодом була обвинувачена особа.

Оскільки відповідно до пункту 4 § 2 розділу 4 «Перехідні положення» Закону и від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» пункт 10 частини 1 статті 284 КПК не застосовуються до проваджень, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР до набрання ним чинності 16 березня 2018 року, це положення не може застосовуватись у цій справі.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Законодавство

Кримінальний процесуальний кодекс України (в сучасній редакції)

Стаття 284. Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи

1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

10)  після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року (набрав чинності 15 грудня 2017 року)

Розділ 4

• 1.  Внести зміни до таких законодавчих актів України:…

7. У Кримінальному процесуальному кодексі України:…

          13) статтю 217 доповнити частиною сьомою такого змісту:

«7. Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше»;

        19)  у частині першій статті 284… доповнити пунктом 10 такого змісту:

«10)  після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи»;

• 2.  Прикінцеві положення

4. Підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Предмет спору між сторонами

Питання у цій справі стосується застосування Пункту 10 в провадженні, переданому до суду з обвинувальним актом. Це положення було додано до статті 284 КПК Законом 2147 і він набрав чинності 16 березня 2018 року із застереженням, яке міститься у Пункті 4 § 2, що він не застосовується до проваджень щодо правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР раніше цієї дати.

Таким чином, питання про застосовність Пункту 10 в обставинах цього провадження залежить від визначення, у який момент були внесені до ЄРДР відомості про правопорушення, за якими згодом особі було повідомлено про підозру і, зрештою, передано до суду обвинувальний акт.

Дата внесення відомостей до ЄРДР у провадженні № 913

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відомості про правопорушення внесені до ЄРДР 11 листопада 2019 року. Вони послалися на те, що «головним для застосування пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України … є не дата, коли було розпочато досудове розслідування, а дата внесення певних відомостей по кримінальному провадженню до ЄРДР».

Пункт 4 § 2 визначає, що вирішальне значення у питанні застосовності Пункту 10 є дата внесення «відомостей про правопорушення», яке стало предметом досудового розслідування у відповідному провадженні.

Суд не може погодитися з протиставленням судами попередніх інстанцій «дати початку досудового розслідування» та «дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення». Такий підхід суперечить частині 1 та 2 статті 214 КПК, відповідно до якої досудове розслідування розпочинається з моменту внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Виходячи з буквального тлумачення тексту цієї статті, момент початку досудового розслідування щодо певного злочину співпадає з моментом внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про цей злочин.

У цьому випадку відомості про кримінальні правопорушення, у яких згодом і обвинувачувалась особа , були внесені в ЄРДР 24 квітня 2017 року. Інші відомості, що стосуються розслідування, у тому числі інформація про об`єднання або виділення матеріалів кримінального провадження не змінюють дату внесення до ЄРДР відомостей про це кримінальне правопорушення.

Суд також звертає увагу на частину 7 статті 217 КПК, яка передбачає:

«Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше».

У цій справі у провадження № 456 були об`єднані провадження №№ 459 та 460, кожне з яких розпочалося 24 квітня 2017 року; таким чином днем початку досудового розслідування у об`єднаному провадженні № 456 є також 24 квітня 2017 року.

З провадження № 456 згодом було виділено провадження № 913; днем початку досудового розслідування у цьому провадженні відповідно до частини 7 статті 217 КПК є день, коли було розпочато розслідування, з якого воно виділено.

Таким чином, днем початку досудового розслідування у провадженні № 913 відповідно до правил частини 7 статті 217 КПК є 24 квітня 2017 року.

Суд звертає увагу на те, що стаття 217 КПК доповнена згаданим вище положенням (пункт 23 вище) тим же Законом, яким до статті 284 КПК додано Пункт 10, з метою уникнути проблем з визначенням дати початку досудового розслідування в ситуації об`єднання та/або виділення матеріалів провадження.

Тому Верховний Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що вирішальною датою для застосування пункту 10 частини 1 статті 284 КПК є 24 квітня 2017 року, а подальше об`єднання і виділення матеріалів не може враховуватися при визначенні цієї дати.

Апеляційна інстанція, відповідаючи на доводи прокурора, в обґрунтування того, що у разі об`єднання кримінальних проваджень, у одних з яких відомості були внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а в інших - після цієї дати, Пункт 10 застосовується до об`єднаного кримінального провадження, послалась на висновок Верховного Суду у іншій справі (а саме на Постанову ВС від 26 травня 2021 року у справі №199/4574/20).

Однак, по-перше, ВС в тій постанові чітко підтвердив, що Пункт 10 не має зворотної дії в часі і застосовується лише до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.

По-друге, висновки про застосування Пункту 10 у тій постанові стосувалися спірних моментів у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні були об`єднані відомості щодо різних правопорушень. Суд відзначив, що, хоча відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 364 КК, було внесено до ЄРДР 28 лютого 2018 року, однак вже після набрання чинності Пунктом 10, були внесені відомості щодо інших правопорушень, передбачених частиною 1 статті 296 КК та частиною 1 статті 366 КК.

За таких обставин Суд дійшов правильного висновку, що в одному провадженні були об`єднані розслідування щодо різних правопорушень, а тому з метою запобігання маніпуляцій з об`єднанням розслідувань задля уникнення застосування Пункту 10, визнав правильним застосування цього положення в такій ситуації.

Але ці обставини істотно відрізняються від обставин цієї справи. Відомості про правопорушення, що були внесені до ЄРДР 24 квітня 2017 року не відрізнялися від тих, які фігурували згодом у об`єднаному провадженні № 456 та виділеному провадженні № 913.

Суд не погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що відомості у кримінальному провадженні № 456 відрізняються від відомостей у кримінальному провадженні № 913, оскільки у останньому вони стосуються лише обвинуваченої.

Виділення матеріалів кримінального провадження щодо окремої особи у тому і полягає, що ці матеріали мають стосуватися лише правопорушень, у яких підозрюється або обвинувачується ця особа. Таке виділення не змінює фактичні обставини події, відомості про яку були внесені до ЄРДР. У цій справі суд апеляційної інстанції не послався на будь-які обставини, які б доводили, що предметами досудового розслідування у провадженнях № 456 та № 913 були різні події.

Тому посилання у цій справі на висновки Суду у іншій справі,  яка стосувалась істотно інших обставин, є нерелевантним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відомості про кримінальні правопорушення, у яких обвинувачувалася особа були внесені до ЄРДР 11 листопада 2019 року, в день реєстрації виділеного провадження № 913.

Хибний висновок про дату, вирішальну для застосовності Пункту 10, призвів до помилкового його застосування в обставинах цього провадження всупереч застереженню, що міститься в пункті 4 § 2.

Щодо правової визначеності

Суд не погоджується з аргументацією судів, з посиланням на численні рішення Європейського суду з прав людини, щодо якості закону, яким регулюється застосовність Пункту 10, і не вбачає жодної невизначеності закону стосовно ситуації, яка розглядалася в цій справі.

Пункт 4 § 2 чітко визначає дату, від якої залежить застосовність Пункту 10: якщо відомості про кримінальне правопорушення внесені до 16 березня 2018 року, Пункт 10 не застосовується; якщо такі відомості внесені починаючи з 16 березня 2018 року включно - застосовується.

Щодо визначення дати, коли відомості внесені до ЄРДР, положення частині 1 та 2 статті 214 та частини 7 статті 217 КПК також не містять будь-якої невизначеності і призводять до висновку, що у цій справі такі відомості були внесені до ЄРДР 24  квітня 2017 року.

Таким чином, помилкове застосування судами попередніх інстанцій цих чітких положень закону не свідчить про їх невизначеність у сенсі, який надається цьому поняттю у практиці Європейського суду з прав людини, на яку посилалися суди попередніх інстанцій.

Щодо дискримінації

Суд також вважає нерелевантним посилання судів попередніх інстанцій на порушення заборони дискримінації через визначений законом різний правовий режим кримінальних проваджень в залежності від дати набрання законом чинності.

Суд першої інстанції зазначив таке:

«Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності. Так практика ЄСПЛ виходить з того, що дискримінація особи за будь-якими ознаками не допускається (рішення від 04.10.2012 року у справі «Chabauty v. France» та від 03.04.2012 року у справі Van der Heijden v. The Netherlands»). А тому, сторона захисту не може мати різний обсяг прав, в тому числі прав на закриття кримінального провадження, з огляду лише тільки на дату внесення певних відомостей до ЄРДР».

Однак, як випливає з оскаржених рішень, суди виходили з дати внесення відомостей до ЄРДР 11 листопада 2017 року. Якщо б висновок судів щодо цієї дати був правильним, тоді не зрозуміло, як міркування про дискримінацію стосуються застосування Пункту 10 до проваджень щодо правопорушень, відомості про які внесені після набрання чинності цим пунктом.

Також суди не пояснили, яким чином рішення ЄСПЛ у справі Van der Heijden v. The Netherlands, - у якому ЄСПЛ не вважав за потрібне розглядати заяву про порушення статті 14 Конвенції, - або рішення у справі Chabauty v. France, - де розглянуто дискримінаційне ставлення до різних категорій землевласників у специфічній області регулювання полювання і не визнано порушення статті 14 Конвенції, - яким чином ці рішення, на які вони посилаються, стосуються питання, що розглядалося в цій справі.

Водночас ВС має зазначити, що питання дискримінації може бути підняте у зв`язку із нерівним ставленням до особи через певні «захищені» ознаки. Такі ознаки зазначені у статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає:

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Такі ж захищені ознаки зазначені у статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в статті 1 до цих ознак також додав вік, інвалідність, громадянство, сімейний та майновий стан, місце проживання.

Очевидно, що проспективне або ретроспективне застосування процесуального правила не має нічого спільного з дискримінацією за «захищеними» ознаками. Навіть за найширшого тлумачення виразу «інші ознаки», ці ознаки мають бути тісно пов`язані з особою, бути її сталою характеристикою, яка відрізняє її від інших осіб.

У даному випадку різний правовий режим застосування Пункту 10 не залежить від будь-яких ознак осіб, а залежить лише від певних фактів кримінального провадження. Тому поширювати на це питання тему дискримінації є неправомірним.

Послідовне застосування принципу недискримінації по відношенню до застосування процесуальних норм мало б привести до висновку, що встановлене у Пункті 10 розрізнення в залежності від характеру злочину є дискримінаційним, а тому режим, що стосується розслідування тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, має поширюватися на всі кримінальні провадження. Однак для такого різного ставлення до осіб, що обвинувачуються у різного характеру злочинах, існують вагомі підстави, аналогічні підставам призначення за різні злочини різних покарань.

ЄСПЛ, на практику якого посилаються суди попередніх інстанцій, послідовно визнавав, що різниця у поводженні між в`язнями щодо умовного звільнення не надає їм «іншої ознаки», оскільки ґрунтується не на відмінності різних груп людей, а на характері і тяжкості злочинів.

Правило статті 5 КПК про дію закону в часі передбачає у якості загального правила ситуацію, коли різний правовий режим застосовується до і після набуття чинності відповідними нормами. Це правило зумовлено потребами розвитку законодавства, у тому числі процесуального, і не може вважатися дискримінаційним. Правило Пункту 4 § 2 є особливим випадком застосування загального правила статті 5 КПК, який визначає ознаку, за якою застосовується різний правовий режим, притаманний будь-якій зміні законодавства: момент внесення відомостей про правопорушення до ЄРДР. Таке уточнення ознаки, за якою застосовується стаття 5 КПК, не може вважатися дискримінаційним.

У підсумку, Суд вважає, що датою внесення відомостей про кримінальне правопорушення, що було предметом кримінального провадження, переданого до суду з обвинувальним актом, є 24 квітня 2017 року, тому до цього провадження застосовуються правила, які існували до 16 березня 2018 року, серед яких не передбачено повноважень суду його закрити у разі спливу строку досудового розслідування.

Отже, ВС касаційну скаргу прокурора задовольнив. Ухвалу Кіровського районного суду Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 червня 2021 року скасував і призначив новий розгляд в суді першої інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.