Конкуренція між інтересами забудовника та інтересами мешканців територіальної громади: позиція Верховного Суду

Верховний Суд розглянув у касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування положень.

У цій справі позивач оскаржував містобудівні умови та обмеження (МУО), видані Департаментом, у частині зазначення в них необхідності узгодження майбутніх містобудівних перетворень з Міністерством культури України (Мінкультури).

Товариство вважало, що оскільки межі історичного ареалу м. Києва не затверджені у встановленому порядку, то, відповідно, відсутні підстави для включення до МУО зазначених вимог щодо погодження з Мінкультури.

Суди першої та апеляційної інстанцій адміністративний позов задовольнили, погодившись із доводами позивача про відсутність затверджених у встановленому порядку меж історичного ареалу м. Києва.

Однак, Верховний Суд не підтримав таких висновків, касаційну скаргу Департаменту задовольнив, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволені позову.

Суд з урахуванням судової практики у цій категорії справ зазначив, що межі історичного ареалу міста Києва були визначені науково-проектною документацією - «Історико-містобудівний опорний план міста», затвердженою у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року.

На підставі вищезазначеного та відповідно до вимог частини п’ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Суд дійшов висновку, що МУО є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки; вони є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності; такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об`єктів будівництва в охоронних зонах пам`яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу м. Києва відповідно до Генерального плану м. Києва, то визначення у МУО спеціальних вимог щодо дотримання положень законодавства про охорону культурної спадщини, узгоджується з положеннями статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

З огляду на вищевказане Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі досягнуто справедливого балансу (пропорційності) між конкуруючими суспільними (публічними) інтересами у формі збереження історичного ареалу міста Києва від «хаотичної» забудови, що гарантовані, зокрема, статтями 11 та 54 Конституції України, а також приватним (індивідуальним) інтересом позивача на розпорядження своєю власністю (майновим інтересом) і правом на підприємницьку діяльність, що гарантовані, серед іншого, статтями 41 та 42 Основного Закону України; застосоване у цій справі законодавство відповідає критерію доступності та якості закону, а також наявності легітимної мети.

Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі №640/24975/21 (адміністративне провадження № К/990/17518/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.