Сергій Стасюк: Господарські суди при розгляді справ про відшкодування шкоди, завданої рф, змушені виходити із ситуації процесуальної недосконалості, керуючись суддівським розсудом та практикою ВС

Для ефективного розгляду справ щодо відшкодуванням шкоди, завданої рф громадянам України та бізнесу, необхідні зміни до процесуального законодавства стосовно розмежування предметної та територіальної юрисдикції цивільних, господарських судів при вирішенні такої категорії справ, законодавче закріплення відсутності судового імунітету рф та визначення процедури повідомлення держави про розгляд справ в умовах розриву дипломатичних відносин.

На цьому наголосив під час виступу на V Судовому форумі, організованому ААУ 24 березня, суддя Господарського суду міста Києва, кандидат юридичних наук Сергій Стасюк.  

Як відомо, в результаті повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну багато наших громадян та суб’єктів господарювання зазнали збитків, втратили своє майно, активи та засоби виробництва. Одним з основних способів отримання відшкодування, на думку ініціаторів позовів, є безпосередньо звернення до національних судів про стягнення з РФ завданої шкоди.

«Певна річ, що національне законодавство наразі є більше законодавством «мирного часу», тож не здатне в повній мірі охопити всі нюанси здійснення судочинства у період воєнного стану.

Основними, але не єдиними питаннями, з яким стикаються судді господарських судів при розгляді справ про відшкодування збитків, завданих агресією РФ, є питання розмежування предметної та територіальної підсудності такої категорії справ, повідомлення держави-агресора про розгляд справи в умовах розриву дипломатичних відносин, проблема виконання ухвалених судових рішень», - зазначив суддя.

Відсутність судового імунітету рф поки ґрунтується лише на судовій практиці

Як підкреслив доповідач, чинне українське законодавство досі передбачає положення про судовий імунітет, який унеможливлює залучення до розгляду в суді іншої держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави.

«Проте вирішення даного питання лежить в площині міжнародного приватного права і потребує часу. А тому Верховний Суд, зокрема КЦС ВС у своїй постанові від 14 квітня 2022 року (справа №308/9708/19), фактично започаткував судову практику щодо ігнорування судового імунітету рф, зважаючи на порушення цією державою суверенітету України, а також посилаючись на застосування так званого «деліктного винятку», згідно якого будь-який спір, що виник на території України у громадянина України, навіть з іноземною країною, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Зверніть увагу, що фактично відбулася ситуація, коли суд, зважаючи на воєнно-політичні обставини, які загрожують існуванню нашої держави, прийняв вольове рішення та «підлаштував» у гарному сенсі цього слова національне законодавство до викликів сучасності», - підкреслив Сергій Стасюк.

В особі якого органу рф може виступати відповідачем

«Як відомо, держава набуває для себе цивільні права та створює цивільні обов’язки, тобто реалізує свою дієздатність, виключно через свої органи. Це у контексті того, хто ж все ж таки має бути відповідачем у таких справах. Незважаючи на те, що у господарському судочинстві держава не може бути відповідачем, вона може виступати в якості відповідача через свої уповноважені органи або органи, які працюють в цій державі, і через які відбулося завдання шкоди.

Є справи, де відповідачем визначено РФ в особі її міністерства оборони, генеральної прокуратури, посольства, президента. Водночас, на моє переконання, найбільш ефективним способом є подання позову до рф в особі її міністерства юстиції.

Власне, у Господарському суді міста Києва останнім часом ми і спостерігаємо більшу кількість позовів у порівнянні з іншими, де відповідачем визначається держава рф в особі саме мінюсту. Оскільки саме міністерство юстиції рф є тим державним органом, яке забезпечує представництво, захист інтересів рф в судах іноземних держав та міжнародних судових органах», - підкреслив Сергій Стасюк.

Як повідомляти рф про відкриття провадження

Як зауважив доповідач, на сьогодні також домінує практика, згідно якої господарські суди, так би мовити, з розумінням ставляться до ситуації, коли неможливо направити відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів, в зв’язку з чим судді відкривають провадження у справі без доказів направлення документів іншій стороні, а також обмежуються повідомленням відповідача про дату і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України.

«Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення завдань і принципів правосуддя. В зв’язку з цим рекомендується використовувати загальновідомі адреси електронної пошти уповноважених державних органів рф, які є відповідачами у справі, і в подальшому для надання доказів у справі направлення відповідного електронного повідомлення.

Такий підхід, на мою думку, є виправданим та необтяжливим та може використовуватися принаймі позивачем при направленні відповідачу копії позовної заяви з доданими документами з метою інформування відповідача про відкриття провадження у справі.

В подальшому при розгляді справи суд буде виходити з «презумпції обізнаності» відповідача, яка, в свою чергу, покладає на учасника справи обов’язок довести незнання про повідомлення, надіслане судом», - розповів суддя.

Значна частка позовів бізнесу – у Господарському суді Києва

Стосовно територіальної підсудності, як зазначив Сергій Стасюк, має місце ситуація, коли значна частина справ про відшкодування рф завданих збитків розглядається в Господарському суді Києва за місцезнаходженням посольства рф, яке здійснювало представництво інтересів, і приміщення якого є власністю рф.

«Водночас, такий підхід, на думку деяких колег, хоча й відповідає процесуальним нормам, але не має ставати загальновживаним. Оскільки, якщо будуть звертатися до рф виключно в особі посольства, то, відповідно, весь загал позовів буде знаходитися в одному суді. Звичайно, ми роботи не боїмося, але для ініціаторів позовів має існувати певна альтернативність.

При вирішенні питання територіальної підсудності, якщо спір не пов'язаний з нерухомим майном, позивач має право вибору. І згідно положень ч. 8 ст. 29 ГПК позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть також пред’являтися за місцем заподіяння шкоди. Тобто, якщо спір стосується відшкодування збитків, завданих знищенням чи пошкодженням техніки, товарів тощо, то цілком обґрунтованою є позиція, що такий спір має розглядатися за місцем вчинення даного порушення, що часто співпадає з місцем знаходження власне позивача», - вважає суддя.

Виконання – після впровадження державою відповідних механізмів

Щодо виконання судових рішень, то, за словами Сергія Стасюка, можна констатувати, що всі рішення про відшкодування завданих збитків є своєрідними «активами на майбутнє», і його отримання пов’язане з розробленням та впровадженням нашою державою відповідних компенсаційних механізмів, метою яких буде виконання як національних так і міжнародних інституцій.

«Врегулювання вказаних вище проблем можливе, перш за все, шляхом внесення змін до процесуального законодавства, а саме часткового розмежування предметної та територіальної юрисдикції цивільних, господарських судів при вирішенні такої категорії справ, законодавчого закріплення відсутності судового імунітету рф та визначення процедури повідомлення держави про розгляд справ в умовах розриву дипломатичних відносин.

Отже, враховуючи сьогоднішні реалії, господарські суди змушені виходити із ситуації процесуальної недосконалості при розгляді справ про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією, керуючись фактично суддівським розсудом та практикою Верховного Суду», - підсумував суддя.

Автор: Наталья Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.