Кандидат у судді виборов рекомендації ВККС на призначення суддею в двох судах і вважав, що ВРП мала розглянути обидві: що вирішила Велика Палата

Законодавство України не передбачає, що Вища рада правосуддя зобов`язана задовольнити рекомендацію ВККС про призначення кандидата на посаду судді, якщо стосовно цього ж кандидата вже завершена процедура добору на посаду судді. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 9901/105/21 від 2 березня 2023 року.

У квітні 2021 року суддя Старовижівського районного суду Волинської області Адам Малюта звернувся до Верховного Суду з позовом до ВРП про визнання дій (бездіяльності) протиправними та скасування ухвали Ради від 11 березня 2021 року «Про залишення без розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо призначення Малюти А. В. на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду».

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він брав участь у двох оголошених ВККС конкурсах: від 2 липня 2019 року - на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів та від 9 серпня 2019 року - на зайняття вакантних посад суддів у місцевих адміністративних та господарських судах.

За результатами визначених рейтингів переможців рішеннями ВККС від 7 серпня 2019 року та від 1 жовтня 2019 року позивач був рекомендований на зайняття посади судді до Старовижівського районного суду Волинської області та Волинського окружного адміністративного суду відповідно.

Рішенням від 4 червня 2020 року Вища рада правосуддя внесла Президенту подання про призначення Малюти на посаду судді Старовижівського райсуду, що в подальшому було реалізовано шляхом винесення Указу від 14 серпня 2020 року 321/2020 «Про призначення суддів».

Під час засідання ВРП 4 червня 2020 року при розгляді рекомендації про призначення позивача на посаду судді Старовиживського районного суду та під час засідання ВРП 11 березня 2021 року при розгляді рекомендації Комісії про призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду позивач не подавав заяви чи клопотання про залишення без розгляду рекомендації ВККС, викладеної в рішенні від 1 жовтня 2019 року про призначення на посаду судді Волинського ОАС, яке надійшло до ВРП 3 жовтня 2019 року.

Водночас, на думку Малюти, ні положення Закону 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ні пункту 9.1 Регламенту Вищої ради правосуддя не передбачають залишення рекомендації без розгляду за відсутності такого клопотання. Вказує, що пункт 9.1 Регламенту ВРП встановлює лише процесуальну форму, в якій можуть оформлюватися рішення ВРП, але не встановлює відповідні підстави для залишення рекомендації без розгляду.

Зазначає, що як переможець двох конкурсів мав законні сподівання та легітимну мету бути рекомендованим на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду.

Вважає наведені в спірній ухвалі підстави залишення рекомендації ВККС без розгляду з мотивів, що позивач уже призначений на посаду судді Старовижівського районного суду, безпідставними.

Покликаючись на висновок Верховного Суду у справі № 9901/342/20, позивач наголошує на тому, що законодавство не встановлювало зобов`язання чи право ВРП на залишення без розгляду рекомендації ВККС щодо переможця конкурсу з огляду на його участь або перемогу чи отримання рекомендації в іншому конкурсі щодо призначення на посаду судді іншого місцевого (адміністративного) суду.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду рішенням від 21 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

КАС дійшов висновку, що, приймаючи спірну ухвалу, ВРП не мала підстав для розгляду та задоволення рекомендації ВККС від 1 жовтня 2019 року про призначення Адама Малюти на посаду судді Волинського ОАС, оскільки процедура добору на посаду судді щодо нього завершена, а останній набув статусу судді та здійснює правосуддя у Старовижівському районному суді.

Велика Палата дійшла висновку про таке.

ВККС надала по кандидату на посаду судді Адаму Малюті дві рекомендації щодо призначення як на посаду судді місцевого загального суду, так і на посаду судді місцевого адміністративного суду.

Питання про внесення Президенту подання про призначення його на посаду судді Старовижівського райсуду вирішувалося Радою за участю кандидата в засіданні ВРП в режимі відеоконференції 4 червня 2020 року.

Як убачається з відеозапису засідання та витягу з протоколу засідання ВРП від 4 червня 2020 року, член ВРП доповіла матеріали стосовно кандидата.

Водночас, як наголошує відповідач та підтверджується згаданим записом відеозасідання та витягом з протоколу № 44, для з’ясування справжнього волевиявлення кандидата на посаду судді член ВРП доповідач поставила позивачу питання: на посаді судді якого суду він бажає працювати, зважаючи на те, що на розгляді у ВРП перебувають дві рекомендації ВККС стосовно нього.

Надаючи відповідь на поставлене питання, кандидат на посаду судді Адам Малюта підтвердив своє бажання бути призначеним на посаду судді Старовижівського районного суду.

Відтак член ВРП підтримала свій висновок про можливість його призначення на посаду судді Старовижівського районного суду. Голосування відбулось відповідно до пункту 9.4 Регламенту ВРП. За його результатом ВРП вирішила внести Президенту подання про призначення на посаду судді Старовижівського райсуду, про що ухвалила рішення.

Водночас ВККС також рекомендувала кандидата для призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду, що надійшло до ВРП 3 жовтня 2019 року.

Питання щодо внесення Президенту подання про призначення Малюти на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду було включено до порядку денного засідання ВРП на 11 березня 2021 року та вирішувалося за його участю в режимі відеоконференції.

11 березня Малюта, посилаючись на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/342/20, заявив клопотання про відкладення або зупинення розгляду питання про внесення Президенту подання про призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду.

Голосування відбулось відповідно до пункту 9.4 Регламенту ВРП. За його результатом Рада відмовила в задоволенні цього клопотання та вирішила продовжити розгляд зазначеного питання порядку денного.

Після цього член ВРП доповів матеріали стосовно кандидата на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду Адама Малюти та запропонував залишити без розгляду рекомендацію ВККС від 1 жовтня 2019 року щодо призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду, оскільки ВРП 4 червня 2020 року вже ухвалила рішення стосовно подання про призначення, а Указом Президента Малюта призначений на посаду судді Старовижівського райсуду.

Поряд із цим, як убачається з відеозапису засідання та витягу з протоколу від 11 березня 2021 року, головуючий Овсієнко А. А., член ВРП Маловацький О. В. поставили запитання судді Адаму Малюті: чи на час розгляду ВРП рекомендації ВККС про призначення його на посаду судді місцевого загального суду визначився, посаду судді якого суду бажає обіймати; чи була його згода щодо призначення на посаду судді місцевого загального суду безумовною; чи завершена, на його думку, процедура добору на посаду судді; на якій підставі займає посаду судді.

Суддя підтвердив бажання бути обраним на посаду судді Старовижівського райсуду, він не просив залишити без розгляду його питання з приводу призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду і від цього він не відмовлявся, оскільки це не було предметом розгляду цієї рекомендації. Вважав, що процедура добору судді відносно нього до набуття чинності рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не закінчена.

Після отриманих відповідей судді ВРП одноголосно вирішила залишити без розгляду рекомендацію ВККС щодо призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду.

Позиція ВП ВС

Велика Палата не виявила підстав не погодитися з наведеними в рішенні КАС ВС висновками.

Апелянт у скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність дій Ради з розгляду рекомендації ВККС через 1 рік 5 місяців 7 днів після її надходження до ВРП, тобто поза розумним строком.

КАС ВС, вважаючи позовні вимоги Малюти в частині визнання дій (бездіяльності) ВРП протиправними, безпідставними та необґрунтованими, проаналізувавши обставини справи, які спричинили тривалий розгляд питання про розгляд рекомендації ВККС, зазначив, що з огляду на аналіз положень Конституції України, законів № 1798-VІІІ, № 1402-VІІІ, Регламенту ВРП конкретних строків починаючи від часу отримання особової справи (досьє) до ухвалення рішення Радою з питання щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС не встановлено.

З огляду на вимоги наведеного законодавства, що регулює питання розгляду ВРП рекомендації ВККС, ураховуючи стадії вирішення цього питання від направлення рекомендації ВККС до отримання їх ВРП, розподіл та визначення між членами Ради доповідача у справі, вивчення особової справи (досьє) кандидата на посаду судді, складання висновків щодо можливості призначення судді на посаду та винесення такого висновку на розгляд ВРП, з необхідністю завчасного повідомлення учасників розгляду рекомендацій, з урахуванням відповідного навантаження на ВРП з розгляду справ та вирішення інших значимих питань, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав вважати, що ВРП допустила вирішення питання відносно позивача поза розумним строком.

Цей суд, з-поміж іншого, слушно критично поставився до зауваження позивача щодо тривалого строку розгляду ВРП його питання від часу отримання рекомендацій від ВККС до часу ухвалення відносно нього спірного рішення, оскільки сам позивач вимагав на засіданні ВРП 11 березня 2021 року відкласти розгляд його питання на пізніший строк до закінчення розгляду Великою Палатою справи № 9901/342/20 як такої, що мала, на думку позивача, позитивний вплив на вирішення відповідачем його питання.

В апеляційній скарзі позивач серед іншого наполягає на вирішальному значенні для справи, що розглядається, правових висновків, викладених у постанові Великої Палати від 21 квітня 2021 року у справі № 9901/342/20 (провадження № 11-445заі20).

КАС ВС з цього приводу зазначав, що предметом правової оцінки Великої Палати було рішення ВККС від 1 жовтня 2019 року №180/зп-19, яким затверджено й оприлюднено рейтинг учасників конкурсу на зайняття 54 вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах та 22 вакантних посад суддів у місцевих господарських судах, оголошеного рішенням ВККС від 9 серпня 2019 року.

Велика Палата з огляду на здійснений аналіз законодавства вказала на можливість включення ВККС до рейтингу оголошеного конкурсу від 9 серпня 2019 року учасників на зайняття вакантних посад суддів у місцевих адміністративних, і господарських судах тих осіб, які зайняли переможні позиції на посади суддів у місцевих судах по оголошеному конкурсу від 2 липня 2019 року і які в подальшому отримали рекомендації для призначення на посади суддів і в місцевих загальних судах, і в місцевих адміністративних і господарських судах. Закон № 1402-VІІІ не містить прямої заборони надання Комісією кількох рекомендацій за наслідками декількох конкурсів, як і участі в декількох конкурсах одного кандидата, а відповідні підзаконні нормативно-правові акти, ухвалені ВККС щодо порядку організації та проведення конкурсів на заміщення вакантних посад суддів, лише конкретизують його положення.

Крім того, у постанові Великої Палати вказано про те, що саме собою внесення ВККС рекомендації до ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді не є завершальною стадією добору та призначення особи на посаду судді.

За правилами пунктів 14 та 15 частини першої статті 70 Закону № 1402-VІІІ після внесення ВККС відповідної рекомендації ВРП здійснює її розгляд та ухвалює рішення щодо кандидата на посаду судді в порядку, визначеному главою 2 «Участь у формуванні суддівського корпусу» розділу ІІ «Особлива частина» Закону № 1798-VІІІ, після чого у разі внесення ВРП подання про призначення судді на посаду Президент України видає відповідний указ.

Суд першої інстанції наголошує на тому, що в межах спірних правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі, викладеної правової позиції Великої Палати щодо можливості брати участь осіб у двох конкурсах на посаду судді має місце різний за своїм об`ємом правовий підхід до вирішення питання (правового регулювання) щодо можливості зарахованих кандидатів до резерву на заміщення вакантних посад суддів брати участь та отримання рекомендацій ВККС за наслідками декількох конкурсів на зайняття вакантних посад судді, та можливості бути обраним (призначеним) одночасно на посаду судді в межах цих конкурсів.

Питання добору кандидатів на посаду судді, який полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту; організації проведення ВККС спеціальної перевірки; проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту; призначенні на посаду судді за своєю правовою природою має самостійний предмет правового регулювання.

Для позивача стадія добору на заміщення вакантної посади судді фактично була завершена після обрання його на посаду судді Старовижівського районного суду Волинської області. При цьому він не заявляв клопотань про необхідність відкладення розгляду засідання ВРП 4 червня 2020 року та вирішення першочергово чи одночасно з розглядом рекомендації ВККС від 01 жовтня 2019 року для призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду.

Отже, для позивача як зарахованого до резерву кандидата на заміщення вакантних посад існувала можливість бути обраним суддею лише до одного з судів, за конкурсом яких він був рекомендований як переможець.

Такий вибір позивач зробив під час засідання ВРП 4 червня 2020 року, який був у подальшому реалізований шляхом прийняття ВРП рішення про внесення Президентові України подання.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не заявляв клопотання про відмову від рекомендації ВККС щодо призначення на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду та що предметом розгляду ВРП 4 червня 2020 року була лише одна рекомендація ВККС про призначення позивача на посаду судді в місцеві загальні суди, не спростовують правильності наведених висновків суду першої інстанції, оскільки він як кандидат на заміщення посади судді не міг не розуміти, що хоч і брав участь у двох конкурсах та щодо нього подано дві рекомендації ВККС про призначення на посаду судді в місцеві загальні суди та місцеві адміністративні суди, однак міг бути обраним суддею лише до одного з цих судів.

ВРП виконала свій обов`язок щодо розгляду питання про призначення Малюти на посаду судді та ухвалення відповідного рішення за результатами розгляду рекомендації ВККС. При цьому, як було вказано вище, сам позивач підтвердив своє бажання бути призначеним на посаду судді Старовижівського районного суду Волинської області.

Водночас законодавство України не передбачає, що ВРП була зобов`язана згодом задовольнити рекомендацію ВККС про призначення кандидата на посаду судді, якщо стосовно цього ж кандидата вже завершена процедура добору на посаду судді.

Доводи апеляційної скарги про те, що конкурс до спеціалізованих судів стосовно позивача на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду не завершений, при тому, що суд першої інстанції в цій справі визнав, що існувало два окремих конкурси: на зайняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах та на зайняття вакантних посад суддів у місцевих адміністративних і господарських судах, та що перемога позивача в одному конкурсі на посаду судді загального місцевого суду не позбавляє його права бути переможцем у другому конкурсі та бути суддею Волинського окружного адміністративного суду, не грунтуються на законодавчих положеннях, які визначають процедуру проходження добору кандидатів на посаду судді, її стадії, роль і повноваження ВРП як органу, який приймає рішення на завершальному її етапі.

Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ураховуючи встановлені відповідачем на час розгляду рішення ВККС від 1 жовтня 2019 року обставини, у ВРП не було підстав та повноважень приймати рішення про призначення або відмову у призначенні судді в порядку, передбаченому положеннями Закону № 1798-VIII. Спірна ухвала була способом усунення правової невизначеності, яка виникла у зв`язку зі зміною обставин, що склалися за вказаних умов, які впливали на правильне вирішення питання щодо призначення позивача на посаду суді. При цьому спірна ухвала не спричинила зміни правового статусу Адама Малюти як судді.

За таких обставин у ВРП не було правових підстав для розгляду та задоволення рекомендації ВККС від 1 жовтня 2019 року про призначення позивача на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду, оскільки процедура добору на посаду судді щодо нього є завершеною, а останній набув статусу судді та здійснює правосуддя у Старовижівському районному суді Волинської області.

Отже, Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу судді залишила без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.