Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №953/6561/20, в якій водій просив компенсувати йому моральні страждання за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач зазначав, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП зокрема завдано шкоди його діловій репутації та авторитету, бо це створювало образ суспільно небезпечної особи, яка здатна вживати алкогольні напої, керуючи авто.
Верховний Суд зазначив, що, дійсно, дії працівника патрульної поліції щодо складання протоколу є підставою для відшкодування моральної шкоди, бо подальше закриття судом справи через відсутність складу правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адмінвідповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
Разом з тим, Верховний Суд вважає, що вказувати у судовому рішенні (як це зробив апеляційний суд) дані про те, як таке рішення виконувати, не треба.
Як вказала колегія суддів КЦС ВС у складі головуючого – Василя Крата, суддів Наталії Антоненко, Ірини Дундар (суддя-доповідач) та ін., «резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання».
«У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку», - зазначили судді КЦС ВС у постанові.
Разом з тим, з кого тоді позивачу стягувати належні йому кошти, судді КЦС ВС не вказали.
Історія справи
У квітні 2020 року чоловік звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди.
Позов був мотивований тим, що 25 грудня 2019 року поліцейським Управління патрульної служби в Харківській області стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення (тобто, за керування у стані сп’яніння).
Постановою Київського райсуду Харкова від 10 березня 2020 року провадження по справі про адмінправопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП.
Позивач зазначав, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань, оскільки справа розглядалась два місяці 17 днів, він вимушений був скористатися послугами адвоката та витрачати кошти на оплату його послуг, користуватися тимчасовим посвідченням, оскільки своє водійське посвідчення він отримав лише 9 квітня 2020 року. Крім того, завдано шкоди його діловій репутації та авторитету, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП створювало образ суспільно небезпечної особи, яка здатна вживати алкогольні напої, керуючи транспортним засобом.
Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з Держави через Державну казначейську службу на його користь на відшкодування моральної шкоди 11 911,85 грн.
Рішенням Київського районного суду позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Оскільки поліцейським не було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, суд вважав, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Київського районного суду скасовано та ухвалено нову постанову.
Позов чоловіка задоволено. Стягнуто з Державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача у рахунок компенсації моральної шкоди 11 911,85 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дії працівника Управління патрульної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адмінправопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що чоловіка притягнуто до адмінвідповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність у діях патрульного винних дій, є помилковими.
У січні 2021 року Державна казначейська служба України подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 640/17380/16-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відносно позивача не було накладено стягнення у вигляді арешту або виправних робіт та взагалі жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП до нього застосовано не було. Складання протоколу не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише судом, а сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Тобто, суд повинен був з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Судом апеляційної інстанції достовірно не було встановлено наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, що суперечить вимогам законодавства України та є підставою для скасування рішення.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до статей 2, 4 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що:
«У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».
Отже, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що дії працівника патрульної поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі.
Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, ухваливши правильне по суті судове рішення, на вказане уваги не звернув та помилково зазначив у резолютивній частині рішення про компенсацію моральної шкоди позивачеві за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.
Отже, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає зміні з викладенням четвертого абзацу резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 11 911,85 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот одинадцять грн 85 коп.) компенсації моральної шкоди». В іншій частині постанова апеляційного суду з урахуванням меж касаційного перегляду підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.