Хто і як може видавати лікарняні: позиція Верховного Суду

Верховний Суд розглянув адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі – АТ «Укрпошта», позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі – Управління) про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору у цій справі полягала у тому, що Управлінням було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання порядку використання АТ «Укрпошта» страхових коштів Фонду соціального страхування України, за результатом якої виявлені наступні порушення: нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведена по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я та не лікарем, який проводить господарську діяльність медичної практики як фізична особа-підприємець). Розглянувши матеріали перевірки, заступником начальника Управління прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Позивач, вважаючи протиправним це рішення у частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів та застосування штрафу, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позов, та залишив касаційну скаргу Управління без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Верховний Суд на підставі аналізу положень статей 9, 10, 15, 18, 19, 30 та 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) та пунктів 2.2 і 3.1 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року, дійшов висновку, що підставою для призначення комісією із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності; при цьому у разі наявності сумнівів стосовно дотримання порядку видачі листків непрацездатності, комісія має право перевірити правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Крім того, пунктами 1.1, 1.4, 1.6 та 1.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, та пунктами 1-3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406, передбачено, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець); містить всі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав листок непрацездатності, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров`я «Для листків непрацездатності» тощо). При цьому право вносити записи до лікарняного листка мають лікуючий лікар або молодший медичний працівник з медичною освітою.

Оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій було встановлено, що листки непрацездатності видані від імені фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності яких є загальна медична практика, та на них містяться всі необхідні реквізити, відтиски печатки та підписи, Суд погодився з відсутністю правових підстав вважати, що ці листки непрацездатності були видані не у встановленому порядку, а саме те, що вони видані не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа підприємець.

Верховним Судом враховано, що статтею 3 Конституції України визнано людину, її життя і здоров`я найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У Рішенні від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009 Конституційний Суд України дійшов наступних висновків, що соціальний захист пов`язується з неможливістю мати  заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім`ї, зокрема у випадку безробіття як соціально-економічного явища. Загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить систему прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг. Державні гарантії реалізації застрахованими громадянами своїх прав та законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування є принципами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

У Рішенні від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018 Конституційний Суд зазначив, що право громадян на соціальний захист є комплексним, його зміст визначають як Конституція, так і закони України. Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України складовими права громадян на соціальний захист є право на забезпечення їх у разі: 1) повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; 2) втрати годувальника; 3) безробіття з незалежних від них обставин; 4) старості; 5) в інших випадках, передбачених законом.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правові висновки, відповідно до яких застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення і страхові виплати, та одночасно має право вибирати лікуючого лікаря, незалежно від того, працює такий лікар у спеціалізованій юридичній особі чи у фізичної особи-підприємця, яка на підставі закону здійснює господарську діяльність з медичної практики.

Позбавлення такого пацієнта права на відповідне матеріальне забезпечення і страхові виплати у звʼязку з отриманням ним листка непрацездатності у лікарем, який безпосередньо надавав медичну допомогу та перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем, що здійснює підприємницьку діяльність із забезпечення медичного обслуговування населення на підставі закону та має всі необхідні дозвільні документи, є протиправним та прямо суперечить положенням статей 3 та 46 Конституції України .

Постанова Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 440/10446/21 (адміністративне провадження № К/990/26739/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.