Хоча протокол огляду місця події і відеозапис з камер спостереження, які сторона захисту вважає недопустимими, не можуть ані підтвердити, ані спростувати умисел засудженого, але сторона захисту в касаційній скарзі не вказала на ті відомості, що містяться в цих джерелах доказів, які могли б вплинути на висновки суду апеляційної інстанції щодо умислу засудженого вчинити крадіжку. За таких обставин Верховний Суд не вважає за необхідне детально розглядати заперечення сторони захисту проти допустимості оспорюваних нею доказів.
Верховний Суд наголошує, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що це істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі, а також на можливості суду зробити правильні висновки щодо обставин справи.
Обставини справи
Так, 21 лютого 2023 року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу №752/7041/18.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року чоловіка було виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК. Своє рішення суд обґрунтував тим, що стороною обвинувачення не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б доводили його винуватість.
Київський апеляційний суд 16 грудня 2021 року скасував виправдувальний вирок і ухвалив свій вирок, яким засудив його за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статті 71 цього Кодексу шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Апеляційний суд визнав доведеним, що 13 березня 2018 року о 10:30 в гіпермаркеті «Леруа Мерлен» на вул. Саперно-Слобідській, 26 у м. Києві засуджений, пошкодивши упаковку, сховав до своєї кишені ліхтарик «Led Lexman» вартістю 29,17 грн без ПДВ і детектор TS-79 вартістю 470,83 грн без ПДВ і виніс ці предмети з торгового залу без оплати в касі, після чого був затриманий працівниками охорони магазину.
У касаційній скарзі захисник вказав на те, що винуватість засудженого встановлена на підставі недопустимих доказів:
- протоколу огляду місця події від 13 березня 2018 року, який складено з порушенням вимог статей 208 та 214 КПК і до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- диску з відеозаписом подій в магазині, який надано прокурором після завершення досудового розслідування;
- довідки про вартість майна, оскільки розмір збитків має бути визначено експертизою.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд дійшов висновку, що подана скарга адвоката засудженого не підлягає задоволенню.
Суд нагадує, що відповідно до частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, серед іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення вимог КПК, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина 1 статті 412 КПК).
Суд також зазначає, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що це істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі, а також на можливості суду зробити правильні висновки щодо обставин справи.
Доведеність фактичних обставин справи
Суд не погоджується з доводом сторони захисту, що висновки суду про обставини справи зроблені лише на підставі доказів, які вона вважає недопустимими: протоколі огляду місця події і відеозаписі з камер спостереження.
Суд зазначає, що оспорювані стороною захисту докази надавалися стороною обвинувачення на підтвердження того, що засуджений, взявши в торговому залі товари, вийшов з торгового залу, не сплативши за них.
У цій справі, крім оспорюваних стороною захисту доказів, суду були надані показання обвинуваченого, який стверджував, що «він дійсно перебував у визначений в обвинувальному акті час у гіпермаркеті «Леруа Мерлен» ..., [де] дістав з упаковки детектор прихованої проводки та ліхтарик-защіпку, перевірив, чи вони працюють, та поклав їх до кишені верхнього одягу для того, щоб у подальшому показати своєму начальнику і купити їх. [Він] … маючи при собі зазначений товар, пройшов через контрольні рамки, де був зупинений працівниками охорони на виході з магазину».
Суд нагадує, що недопустимість одного з доказів, наданого стороною на доведення певної обставини, не виключає можливості її доведення іншими доказами, отриманими з джерела, незалежного від недопустимого доказу.
В цій справі обставини, які були визнані судом доведеними, були підтверджені показаннями самого обвинуваченого, наданими в суді, де сторонам була надана можливість піддати його перехресному допиту. Сторона захисту під час всього провадження, у тому числі, в касаційній скарзі не ставила під сумнів допустимість, належність і достовірність цього доказу.
Таким чином, незалежно від інших наданих стороною обвинувачення доказів, судові показання засудженого з достатньою переконливістю і повнотою підтверджували об`єктивну сторону події, яка йому інкримінувалася, і в Суду немає підстав ставити під сумнів висновки апеляційного суду щодо цих обставин.
Засуджений заперечував намір вчинити крадіжку за таких обставин. Однак Суд зазначає, що протокол огляду місця події і відеозапис з камер спостереження, які сторона захисту вважає недопустимими, не можуть ані підтвердити, ані спростувати умисел засудженого. У будь-якому разі, сторона захисту в касаційній скарзі не вказала на ті відомості, що містяться в цих джерелах доказів, які могли б вплинути на висновки суду апеляційної інстанції щодо умислу засудженого вчинити крадіжку.
За таких обставин Суд не вважає за необхідне детально розглядати заперечення сторони захисту проти допустимості оспорюваних нею доказів. Крім того, сторона захисту не вказала, яким чином обставини отримання цих доказів, на які вона посилалася у скарзі, істотно порушили права та свободи засудженого, а Суд, виходячи з доводів скарги і матеріалів провадження, не вбачає таких порушень, які можуть потягнути недопустимість цих доказів.
Доведеність вартості викраденого майна
Сторона захисту вважає, що висновок суду про вартість викраденого майна зроблений на підставі недопустимого доказу, оскільки вона мала бути встановлена не довідкою магазину, а висновком експертизи.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 2 статті 242 КПК експертиза обов`язково призначається для визначення розміру матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Суд вже розглядав питання про обов`язковість призначення експертизи для визначення розміру збитків і визначив, що ця вимога не стосується тих випадків, де предметом злочину є гроші або цінні папери, що мають визначений грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків (шкоди), заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань.
Крім того, Суд зазначає, що у цій справі розмір завданих збитків не був предметом доказування. Для відмежування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 КК, від адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 51 КУпАП, до уваги приймається не розмір завданих збитків, а виключно вартість викраденого майна.
Вартість викраденого у магазині майна встановлена апеляційним судом на підставі довідки ТОВ «Леруа Марлен Україна» та бюлетеню продажу № 509920 від 13 березня 2018 року. Сторона захисту не представила суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів таку вартість викрадених товарів, і викликали б необхідність у спеціальних знаннях для її визначення.
Отже, суд апеляційної інстанції з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та винуватості засудженого. Таким чином, Суд не вбачає істотних порушень норм процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.