Критерії правомірності забезпечення позову в адміністративному судочинстві: позиція Верховного Суду

Верховний Суд розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (АТ «Нафтогаз України») та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими частково задоволено заяву Товариства (позивач) про забезпечення позову у справі за позовом Товариства до НКРЕКП про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Зокрема, ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції,  заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії із стягнення заборгованості з Товариства перед AT «Нафтогаз України» у порядку іншому, ніж визначено для такої заборгованості нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме – вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості з позивача.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суди виходили з існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду у даній адміністративній справі, оскільки на даний час вживаються заходи по фактичному стягненню з позивача боргів та штрафних санкцій, для яких нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» встановлено особливий порядок їх врегулювання та виконання (реалізація) яких знаходиться в безпосередній залежності від дій відповідача.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційні скарги АТ «Нафтогаз України» та НКРЕКП задовольнив, скасувавши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалив нове рішення про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи Суд дійшов висновку, що позивач звернулося до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішень господарських судів, що набрали законної сили.

Водночас, з урахуванням сталої судової практики, Верховний Суд звернув увагу, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

З огляду на вищезазначене Верховний Суд зауважив, що застосування у даному випадку задоволених судами попередніх інстанцій заходів забезпечення позову фактично призвело до зупинення виконання судових рішень господарського суду, що суперечить статті 18 Господарського процесуального кодексу України та не відповідає положенням Конституції України (в частині обов`язковості судових рішень).

Крім того, Суд вказав на безпідставність посилання судів попередніх інстанцій на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», статтею 2 якого визначено, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у АТ «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру, оскільки вказаним Законом не врегульовуються питання стосовно зупинення виконання рішення судів, які набрали законної сили. У зв’язку з цим, Суд наголосив, що питання стосовно відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення, ухваленого у порядку господарського судочинства, здійснюється відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову не повинні суперечити принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; зокрема, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, оскільки це не відповідає положенням Конституції України у частині обов’язковості виконання судових рішень; заходи забезпечення позову також мають застосовуватися виключно у межах заявлених у відповідній справі позовних вимог, відповідати критеріям співмірності, адекватності та розумності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №640/32706/21 (адміністративне провадження № К/990/27365/22 та № К/990/25212/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.