ВС відмовив у відкритті «санкційної справи» з огляду на штучний характер позовних вимог

У разі, якщо оскаржуване рішення суб’єкта владних повноважень не створює для суб’єкта приватного права жодних правових наслідків, то прийняття такого рішення не породжує для останнього права на судовий захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом. Такий висновок зробив Верховний Суд у справі № 990/152/22.

Так, до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. до Президента України, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 11 травня 2022 року №326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» в частині, яка стосується введення в дію рішення РНБО від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» в частині окремих його положень, а саме:

1) у частині підпункту «б» пункту 1 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», що стосується примусового вилучення у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»фінансових активів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у вигляді прав вимог боргу до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на суму 153 250 000 доларів США - заборгованість за основним боргом (4 483 313 425 грн - гривневий еквівалент заборгованості за основним боргом); 78 346 725 доларів США - заборгованість за процентами, комісією, неустойкою (2 292 025 605,20 грн - гривневий еквівалент заборгованості за процентами, комісією, неустойкою);

2) у частині підпункту «в» пункту 1 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», що стосується примусового вилучення у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»фінансових активів (коштів на накопичувальних та кореспондентських рахунках, облігацій внутрішньої державної позики, депозитних сертифікатів, що емітовані Національним банком України, крім заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за наданими кредитами, не включаючи зобов`язання за позиками (кредитами), отриманими юридичними особами згідно з додатком).

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, Суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за вказаним позовом необхідно відмовити.

Верховний Суд виходив з того, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим; обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. обов`язковою ознакою рішень (дій, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин (позивачів) і мають обов`язковий характер.

На підставі аналізу положень статей 1 та 5 Закону України «Про санкції» Суд дійшов висновку, що індивідуальним правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

З матеріалів позовної заяви Судом встановлено, що позивач не є учасником (суб`єктом), на якого розповсюджується дія оскаржуваного в частині Указу Президента України від 11 травня 2022 року №326/2022, оскільки він адресований іншим особам, а саме, Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», тому його видання безпосередньо не зачіпає конкретних прав позивача, не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов`язків, не зумовлює прийняття жодного рішення щодо нього.

Суд також зазначив, що припущення позивача, що внаслідок прийняття спірного Указу Президента України від 11 травня 2022 року №326/2022 стало значне зменшення ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», за рахунок якого можуть бути погашені вимоги ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., як і інших кредиторів, у процедурі ліквідації Банку, не може свідчити про порушення його прав відповідачем, оскільки в цій справі Президент України не здійснював відносно позивача публічно-владних управлінських функцій, а відтак видання спірного в частині Указу відповідача не призвело до виникнення публічно-правових відносин із ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.

При цьому, як встановлено Судом із наведених ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. обґрунтувань позовних вимог, позивач фактично не оспорює правомірність застосування санкцій щодо Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» згідно з оскаржуваним в частині Указом, як і не наводить переконливих доводів щодо порушення процедури його прийняття. Натомість позивач не згоден саме із наслідками, які можуть настати відносно нього у результаті виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом.

При цьому позивач у цьому позові не наводить мотивів та відповідних доказів щодо його права (повноважень) на представництво інтересів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» або його акціонерів у судах.

З огляду на таке, Суд вказав на те, що такий спір має штучний характер, оскільки позивач фактично намагається виступити представником кредиторів іншої юридичної особи – Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», мотивуючи це, зокрема тим, що оскаржуваним Указом Президента України від 11 травня 2022 року №326/2022 здійснюється втручання у «приватні права» вказаного Банку.

На підставі вищенаведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі, якщо оскаржуване рішення суб’єкта владних повноважень не створює для суб’єкта приватного права жодних правових наслідків, то прийняття такого рішення не породжує для останнього права на судовий захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів; відсутність публічно-правового спору зумовлено також відсутністю безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим суб’єктом владних повноважень рішенням і порушеними правами суб’єкта приватного права.

Ухвала Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 990/152/22 (адміністративне провадження № П/990/152/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.