Велика Палата ВС вирішить, чи мають члени дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури подавати декларацію

На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №260/3380/21, яка стосується питання подання членами дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та ВКДКА електронних декларацій.

Нагадаємо, позиція Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) полягає у тому, що члени дисциплінарних палат КДКА та члени ВКДКА мають подавати електронну декларацію, позиція НААУ – інша.

Обставини справи

У серпні 2021 року позивачка – член дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області Оксана Бухтоярова звернулась до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), за участю третіх осіб: КДКА Закарпатської області, Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України, РА Закарпатської області, в. о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК, Голови НАЗК Олександра Новікова про визнання протиправними дії НАЗК щодо визначення позивачки суб’єктом декларування відповідно до Закону №1700-VII «Про запобігання корупції» та щодо направлення їй повідомлення про неподання декларації за 2020 рік як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та про зобов'язання її подати таку декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону про запобігання корупції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено, зокрема, визнано протиправними дії НАЗК щодо визначення позивачки суб'єктом декларування.

Однак постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи цю постанову, суд апеляційної інстанції не погодився із судом першої інстанції про те, що направлення відповідачем оскаржуваного повідомлення порушує права позивачки, оскільки зміст повідомлення є таким, що носить інформаційний характер з приводу необхідності подання декларації та правових наслідків щодо такої неподачі. Самі ж дії відповідача, що проявилися у направленні ним повідомлення, є такими, що спрямовані на виконання ним обов'язку, покладеного на нього частиною другою статті 51-2 Закону №1700-VII, а відтак відповідають положенням законодавства.

Відносно доводів позивачки щодо того, чи є вона як член дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та чи зобов'язана вона у зв'язку із цим подавати декларацію, суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішення вказаних питань відноситься до компетенції органів, уповноважених на складення адміністративного протоколу за несвоєчасну подачу декларації, та органу досудового розслідування при притягненні до кримінальної відповідальності у випадку неподання декларації.

У разі притягнення позивачки до адміністративної чи кримінальної відповідальності уповноваженим органом на вирішення вказаного питання буде відповідний суд під час розгляду відповідної справи про притягнення позивачки до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачка подала касаційну скаргу.

На думку позивачки, КДКА є органом адвокатського самоврядування, що створений з іншою метою, ніж органи державної влади, державного управління та місцевого самоврядування. КДКА не уповноважена Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VIІ чітко не визначено позивачку як суб'єкта, на якого поширюються норми вказаного Закону.

Під час розгляду справи Касаційним адміністративним судом від представника позивачки та від Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України надійшли клопотання про передачу справи № 260/3380/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п'ятою статті 346 КАСУ.

Відповідно до статті 346 КАСУ суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою від 10 листопада 2022 року КАС ВС передав цю справу на розгляд ВП ВС.

Мотивуючи ухвалу, Касаційний адміністративний суд також зазначив, що у своїх клопотаннях про передачу справи на ВП ВС заявники вказують, що як у судах першої, так і в судах апеляційної інстанцій наявні індивідуальні спори із суб'єктом владних повноважень щодо застосування певних норм законів № 1700-VIІ та  № 5076-VI, відповідачем у яких є один і той же суб'єкт владних повноважень, спір у яких виник з аналогічних підстав, спірні правовідносини в яких регулюються одними нормами права та в яких позивачі заявили аналогічні позовні вимоги.

Згідно з усталеною практикою ВП ВС виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.

З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

Вивчивши матеріали адміністративної справи, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені КАС ВС обґрунтованими.

Щодо клопотання позивачки про розгляд справи за її участю, яке заявлене в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

«Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в заявах, письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників. Зважаючи на зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, а також на характер спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи, а відтак відмовляє у задоволенні клопотання позивачки про розгляд справи за її участю.

Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (Varela Assalino v. Portugal), заява № 64336/01.

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Також ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року у справі  «Екбатані проти Швеції» (Ekbatani v. Sweden), заява  № 10563/83 зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.

Наведена позиція узгоджується з вимогами пункту 11 частини першої статті 4 КАС України щодо розгляду справи в розумний строк.

Розгляд цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій відбувався у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи, а відтак відбувся її публічний розгляд.

Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 260/3380/21 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 КАС України.

Зважаючи на викладене та на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на обставини справи, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи щодо вчинення процесуальних дій стосовно розгляду їх справи в порядку письмового провадження шляхом надіслання копій цієї ухвали», - зазначили у ВП ВС.

Отже ВП ВС, прийняла до розгляду цю справу, але у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю позивачки відмовила.

Зауважимо, що цю справу ВП ВС планувала розглянути 22 грудня 2022 року в порядку письмового провадження, однак справу було знято з розгляду.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.