Верховний Суд висловився стосовно направлення судових повісток про призначення розгляду справи на електронну пошту

Верховний Суд ще раз акцентував увагу на тому, що вважати належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Зокрема, у справі №761/877/20 ВС зазначив, що для цілей ЦПК офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС) (постанова від 26 жовтня 2022 року).

Обставини справи

У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення упущеної вигоди, трьох процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь стягнуто 484,46 грн та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання.

Указане рішення суду було виконано лише 24 грудня 2019 року.

Позивач вважав, що оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб тривалий час не виконував рішення суду, то наявні підстави для стягнення на його користь упущеної вигоди та моральної шкоди.

З урахуванням вказаного, на підставі статті 22, частини другої статті 625 Цивільного кодексу він просив суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь 77,19 грн упущеної вигоди; 40,17 грн - 3 % річних з урахуванням інфляції, та 2 000 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили з того, що оскільки рішення суду у справі № 761/24881/16-ц, яке виконувалось виконавчою службою, скасовано, провадження у справі закрито, то відсутні передбачені законом підстави для нарахування упущеної вигоди, 3 % річних та інфляційних втрат на суму, яку стягнуто постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц.

Підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди зазначено те, що ця вимога знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку від вирішення позовних вимог про 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, у задоволенні яких відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, позивач зазначив, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, у зв`язку з чим Київський апеляційний суд 6 липня 2021 року прийняв постанову за відсутності позивача. Зазначене, на думку заявника, є обов`язковою підставою для скасування цієї постанови суду згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Також зазначив, що апеляційний суд не врахував наданий позивачем лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 вересня 2019 року № 27-036-15405/19, який містить офіційну відмову відповідача виконати рішення суду.

Скасування Верховним Судом постанови Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі №761/24881/16 із закриттям провадження у справі та віднесенням її до суду адміністративної юрисдикції не може слугувати підставою для відмови у позові. З 31 липня 2019 року рішення суду у вказаній справі набрало законної сили, а відтак його невиконання із наслідками заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу становить склад цивільного правопорушення.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо доводів заявника про наявність обов`язкових підстав для скасування постанови апеляційного суду (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України)

У касаційній скарзі позивач посилається, зокрема, на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання під час розгляду його апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).

Із матеріалів справи, яка є переглядається у касаційному порядку, убачається, що згідно з довідкою Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи відкладено на 1 липня 2021 року, а в подальшому - на 6 липня 2021 року.

Учасникам справи, зокрема, позивачу на електронну адресу були надіслані електронні листи з повідомленнями про розгляд справи за вищевказаним позовом - на 10 червня 2021 року, на 1 липня 2021 року та на 6 липня 2021 року.

У судове засідання, призначене на 6 липня 2021 року,  позивач не з`явився, і суд розглянув справу за його відсутності.

Матеріали справи містять роздруківки з електронної пошти суду про направлення йому електронного листа за електронною адресою.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21) вже вирішувалось питання щодо статусу електронної адреси, а також питання належного повідомлення заявника шляхом надіслання судової повістки на вказану електронну адресу.

У вказаній справі Верховний Суд констатував:

«З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначив свою офіційну електронну адресу, і користувався нею протягом всього часу розгляду справи, зокрема, надсилав з даної електронної адреси процесуальні заяви до Київського апеляційного суду.

Київський апеляційний суд направляв йому на вказану ним електронну адресу судову повістку про виклик до суду на 7 квітня 2021 року.

Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про дату судового засідання, тим не менш, позивач просить у касаційній скарзі не направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, а просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції».

Аналогічною щодо обставин направлення позивачу на вказану ним електронну адресу судової повістки про виклик до суду є ситуація і в справі, яка переглядається у касаційному порядку.

Крім того, на підтвердження зазначеного вище колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно з підпунктами 5.3), 5.4), 5.6), 5.8) пункту 5 зазначеного Положення електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом;

електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора;

користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України;

Відповідно до пункту 8 зазначеного Положення підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації (пункт 9 зазначеного Положення).

mail.gov.ua - це сервіс електронної пошти, а також перепустка до послуг Електронного суду та Кабінету електронних сервісів.

У постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) та від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21) зазначено: «електронна адреса - це адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua». За таких обставин суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні. Таким чином апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту є врученням такого рішення, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження».

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Результат аналізу частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у разі наявності  у нього офіційної електронної адреси.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22).

Електронна адреса, яку позивач вказав в апеляційній скарзі та на яку суд апеляційної інстанції направив позивачу судову повістку-повідомлення про призначення розгляду справи, містить доменне ім`я @mail.gov.ua, тобто сервісу електронної пошти Електронного суду, а тому є офіційною.

Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що відповідає статті 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

Щодо суті позовних вимог

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач обґрунтовував необхідність стягнення упущеної вигоди, 3 % річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди неналежним виконанням відповідачем судового рішення про стягнення грошових коштів.

Рішення суду про стягнення грошових коштів породжує грошове зобов`язання між боржником та стягувачем.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що відповідач мав грошове зобов`язання перед позивачем відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц, якою стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь заявника інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 484,46 грн та 1 000,00 грн в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Разом з цим, у подальшому указана постанова апеляційного суду була скасована постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, та ухвалою Верховного суду від 09 грудня 2020 року справу № 761/24881/16-ц було передано для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Таким чином, підстава у вигляді грошового зобов`язання, з яким позивач пов`язував необхідність стягнення упущеної вигоди, 3 % процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, відпала, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні цього позову.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16).

Отже, у випадку ухвалення адміністративним судом рішення у справі № 761/24881/16-ц, позивач не позбавлений права порушити питання про стягнення упущеної вигоди, 3 % процентів річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди тощо.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність обставин прострочення грошового зобов`язання у зв`язку із скасуванням рішення суду, яким таке зобов`язання було встановлено, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, встановлених законом (частина друга статті 625 ЦК України), у цьому випадку 3 % річних та інфляційних втрат, а також стягнення упущеної вигоди і відшкодування моральної шкоди.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.