Верховний Суд нагадав про спеціальні засоби доказування в окремих категоріях адміністративних справ за участі Фонду соціального захисту інвалідів

У провадженні Верховного Суду перебувала адміністративна справа за позовом обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд, позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства (далі – ПСП, відповідач) про стягнення заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв’язку з невиконанням ПСП, за твердженням позивача, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Зокрема, виявивши розбіжність між даними звіту, поданого відповідачем за встановлений період, та інформацією Головного управління Пенсійного фонду України, позивач направив відповідачу лист про усунення розбіжностей. У відповідь на цей лист, ПСП повідомило Фонд, що інформація, зазначена у звіті, є правильною. Проте позивач самостійно розрахував середньооблікову кількість штатних працівників підприємства і, виходячи з цієї кількості, розрахував адміністративно-господарські санкції та пені за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено, та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць може свідчити лише про розбіжність в даних звітності, а не про невиконання суб`єктом господарювання встановленого нормативу. При цьому недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами.

Верховний Суд погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу Фонду залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

При цьому Суд виходив з положень статей 17, 18, 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та пунктів 2, 4 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року (в редакції від 10 квітня 2019 року).

На підставі аналізу вищезазначених норм права, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі надходження звіту від роботодавця, територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у термін до 30 календарних днів приймає рішення щодо зарахування чи незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць. У випадку, коли ж у показниках звіту наявні розбіжності, то відділення Фонду повідомляє не лише суб`єкта, що звітує, а й відповідний територіальний орган Держпраці.

Верховний Суд звернув увагу, що на підставі пунктів 2, 9, 16 та 17 Порядку № 70 саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов’язок перевірки суб’єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб’єкта господарювання виникає обов’язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суду погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб’єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на додержання принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Фонд соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом про стягнення адміністративно–господарських санкцій.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць самі собою юридичних наслідків не створюють, а лише зобов’язують суб’єкта господарювання виправити дані звітного документу. У разі, коли звітність не виправлена, то відділення Фонду зобов’язане повідомити територіальний орган Держпраці, який у межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць може свідчити лише про розбіжність у даних звітності, а не про невиконання суб`єктом господарювання встановленого нормативу.

Після затвердження постановою Кабінету міністрів України № 466 від 5 червня 2019 року Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та внесення змін до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки після змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

Постанова Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21 (адміністративне провадження № К/990/19967/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.