Верховний Суд висловився стосовно критеріїв розумності, обґрунтованості і адекватності заходів забезпечення позову

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу акціонерних товариств та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, відповідач), на ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін постановою суду апеляційної інстанції, якою частково задоволено заяву товариства – позивача у цій справі, про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості з позивача у відповідному розмірі на підставі судових рішень.

Рішення судів

Ухвалюючи рішення про забезпечення позову у визначений спосіб, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі – Закон № 1639-IX) є імперативними та містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості, врегульованої цим Законом, який є відмінним від Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, судові рішення про стягнення заборгованості, що підлягають врегулюванню із застосуванням процедур, передбачених Законом №1639-ІХ, не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону України «Про виконавче провадження».

Суди також зазначили, що у разі повноцінного проведення виконавчих дій та закінчення виконавчих проваджень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», застосування приписів Закону №1639-IX, відповідно до якого варто здійснити затвердження розрахунку різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, виконання судового рішення у цій справі буде неможливим.

Позиція Верховного Суду

Однак, Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заявлені позивачем засоби забезпечення позову не відповідають позовним вимогам. Зокрема, позивач звернувся до суду із вимогами до НКРЕКП, у якому просить визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП, що полягає у нерозгляді його заяв; зобов`язати НКРЕКП затвердити обсяг різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими НКРЕКП, та зобов`язати НКРЕКП включити позивача в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону № 1639-IX.

Водночас звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач фактично просить зупинити виконання рішень господарського суду, що, за висновком Верховного Суду, свідчить про неадекватність/неспівмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, заявленим позовним вимогам у цій справі.

Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

До того ж Суд звернув увагу на те, що судові рішення, що були фактично зупинені у цій справі, були ухвалені у порядку господарського судочинства, а тому тільки у вказаному порядку може бути вирішено питання стосовно зупинення їх виконання.

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, не перевірили цю заяву на відповідність критеріям, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого заходи забезпечення можуть бути вжиті адміністративним судом лише в межах позовних вимог та відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, а також гарантувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Суд має встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №640/30483/21 (адміністративні провадження № К/990/23760/22, №К/990/23679/22, К/990/23687/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.