Суд зобов’язав територіальний центр комплектування надати відстрочку від призову за мобілізацією

Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов чоловіка, який просив визнати протиправною відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки надати йому відстрочку від призову за мобілізацією (Справа № 420/9580/22, рішення від 3 жовтня 2022 року).

При цьому суд підкреслив, що посилання територіального центру на те, що положення ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поширюються лише на військовозобов`язаних є такими, що не відповідають дійсності.

Як вказав вище суд, частина перша вказаної статті визначає випадки, за яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані. Частина ж друга статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає випадки, за яких не підлягають призову не лише військозобов'язані, а взагалі всі громадяни.

Виходячи з вищезазначеного, суд робить висновок, що станом, на час виникнення спірних правовідносин позивач відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є студентом денної форми здобуття освіти.

Обставини справи

Позивач звернувся з позовом до Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області (ексвійськомат), в якому просив:

- визнати протиправною відмову надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, який здобуває вищу освіту за денною формою освіти, та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 Закону та відсутності заперечень для виїзду з України;

- зобов`язати надати відстрочку від призову за мобілізацією з наданням дозволу на виїзд за кордон шляхом заповнення розділу «ОСОБЛИВІ ВІДМІТКИ, в якому зробити відмітку про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та дозволу на виїзд за кордон, проставивши відтиск печатки;

- зобов`язати надати йому довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією та відсутність заперечень для виїзду з України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.10.2021 року по 30.09.2024 року навчається в Лазарському університеті за стаціонарною програмою першого рівня за напрямком підготовки «Авіаційне право з лоцманською проводкою» на платній основі.

Під час перетину державного кордону України для виїзду за кордон для продовження навчання позивачеві було відмовлено у такому перетині з підстав неповного комплекту документів для перетину державного кордону з підстав виїзду для навчання під час воєнного стану, а саме дозволу на перетин державного кордону від керівника Ізмаїльської районної ТЦК та СП та посвідчення про приписку до призовної дільниці із записом щодо надання відстрочки від призову за мобілізацією. Проте за зверненням до Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеська області про надання відстрочки від призову за мобілізацією та довідки щодо виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання військовозобов`язаного за кордоном позивач отримав відмову, яку вважає протиправною.

02.09.2022 року від представника Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області надійшов відзив, в якому зазначено, що дії Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки були правомірними та відповідали нормам діючого законодавства. Представник відповідача вказує на те, що оскільки ОСОБА_1 повних 19 років і він перебуває в статусі призовника, відстрочка таким категоріям громадян надається відповідно до ст. 17 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Представник зазначає, що якби Позивач не порушував правила військового обліку, які були доведені йому під час вручення військово-облікового документв (посвідчення про приписку до призовної дільниці), та вчасно повідомив Ізмаїльський РТЦК та СП про вступ до Лазарського університету м. Варшава та надав довідку з навчального закладу про навчання в семиденний строк, як цього вимагає норма ч. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», то у позивача були б всі підстави для отримання відстрочки ще під час осіннього призову у 2021 році, і на теперішній час йому б не прийшлося порушувати питання щодо надання відстрочки за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з наданням дозволу на виїзд за кордон під час дії воєнного стану на території України. Стосовно вимоги позивача щодо надання дозволу на виїзд за кордон, то повноваження щодо вирішення питань пропуску через державний кордон України покладено виключно на органи Державної прикордонної служби України та надання дозволу для виїзду за межі кордону України не входить до компетенції Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд зробив наступні висновки.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Відстрочка від призову на строкову військову службу визначена положеннями ст. 17 даного закону, а саме: відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:

у закладах загальної середньої освіти III ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;

у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти;

у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти;

у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання;

в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.

Відстрочка від призову на строкову військову службу також надається громадянам України, які проходять військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу при вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Така відстрочка надається на весь період проведення військової підготовки та на строк, що триває від завершення такої підготовки до присвоєння громадянину України первинного військового звання офіцерського складу, але не довше ніж до кінця поточного року після завершення підготовки.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Частина перша вказаної статті визначає випадки, за яких випадків не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Тобто, частина друга статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає випадки, за яких не підлягають призову не лише військозобов’язані, а взагалі всі громадяни.

Суд встановив, що позивач з 20.01.2020 року взятий на військовий облік Ізмаїльським об`єднаним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Одеської області та є призовником, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення про приписку до призовної дільниці від 20.01.2020 року.

При цьому позивач є студентом Лазарського університету на період з 01.10.2021 року до 30.09.2024 року.

У зв`язку з бажанням продовжувати навчання позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, який здобуває вищу освіту за денною формою освіти.

Проте, як зазначив вище суд, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Суд встановив, що позивач перебуває у статусі призовника, проте звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову як військовозобов’язаний, яким він не є.

Разом з тим суд зазначає, що посилання відповідача на те, що положення ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поширюються лише на військовозобов`язаних є такими, що не відповідають дійсності.

Як вказав вище суд, частина перша вказаної статті визначає випадки, за яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані. Частина ж друга статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає випадки, за яких не підлягають призову не лише військозобов'язані, а взагалі всі громадяни.

Виходячи з вищезазначеного, суд робить висновок, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є студентом денної форми здобуття освіти.

Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» відповідно до п. 1 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Суд зазначає, що правова природа саме протиправних дій полягає в активній поведінці суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

В даному випадку відповідач відмовив позивачеві у видачі довідки про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з огляду на те, що позивач не є військовозобов`язаним і резервістом, а перебуває на даний час в статусі призовника, а тому на переконання відповідача, надання довідки за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є безпідставним.

Проте оскільки суд встановив, що позивач має право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, яка здобуває вищу освіту за денною формою освіти, а довідка за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією є документом що підтверджує право позивача на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив у видачі позивачеві довідки за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією.

Вимоги позивача про зобов`язання Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області надати йому відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який здобуває вищу освіту за денною формою освіти, та надати відповідну довідку належать до задоволення, як похідні.

Разом з тим, вимоги позивача в частині порядку заповнення посвідчення про приписку до призовної дільниці до задоволення не належать, оскільки це є дискреційні повноваження відповідача. Крім цього, станом на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що в подальшому відповідачем будуть порушені права позивача в цій частині позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виїзд за кордон суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги до задоволення не належать, оскільки, з урахуванням п. 6 ст. 19 ЗУ «Про державну прикордонну службу України», повноваження щодо вирішення питань пропуску через державний кордон України покладено на органи Державної прикордонної служби, а не центри комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов належить до задоволення.

Отже, суд задовольнив частково адміністративний позов до Ізмаїльського РТЦК та СП.

Визнав протиправною відмову Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язав центр надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який здобуває вищу освіту за денною формою освіти, та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.