У судах опинилися перші справи щодо закону Третьякової про припинення виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам

Як раніше писала «Судово-юридична газета», за працівниками, мобілізованими в армію, тепер не зберігатиметься середня зарплата на підприємствах. 

Відповідні зміни було внесено Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» авторства Галини Третьякової (законопроект 7251).

Народний депутат від «Слуги народу» Олександр Федієнко тоді пояснив, що «у державі встановили достойні додаткові виплати військовим – від 30 тис. грн на місяць плюс основне грошове забезпечення та доплати за кожен "бойовий" день», а підприємства не можуть зберігати середню зарплату в умовах, коли 20-30-40, а іноді 60% персонального складу підприємств мобілізовано».

Отже, Верховна Рада дозволила роботодавцям не сплачувати середній заробіток на підприємстві працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації. Разом з тим, Вища рада правосуддя висловилася, що треба зберігати суддівську винагороду суддям, які боронять країну.

Що стосується звичайних працівників, то наразі перші справи вже опинилися у судах.

Таку справу, зокрема, розглянув Дніпропетровський окружний адміністративний суд (рішення від 19 жовтня 2022 року, справа № 160/12670/22).

Так, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Дніпровського регіонального структурного підрозділу про припинення виплати середнього заробітку на час призову на військову службу;

- зобов`язати ДП нарахувати та виплачувати йому середній заробіток на підприємстві.

Держпідприєство подало відзив на позовну заяву, вказавши, що у зв`язку із змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, Наказом Дніпровського РСП Украероруху №307/о позивачу - інженеру 2 категорії відділу кадрів Дніпровського РСП, яка проходить військову службу, з 19.07.2022 припинено нарахування і виплату середнього заробітку, оскільки працівникам, прийнятими на військову службу за контрактом, надаються гарантії та пільги відповідно до закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", але за ними зберігаються місце роботи і посада на підприємстві.

Суд встановив таке.

Позивач з 16.02.2005 перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством повітряного руху, займаючи різни посади в структурних підрозділах відповідача.

27 травня 2021 року позивач уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України.

Відповідно до наказу від 27 травня 2021 року №13-РС командиром військової частини позивача прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу Збройних Сил України, присвоєно військове звання «Солдат» та призначено планшетистом-креслярем відділення планшетистів взводу обробки інформації роти управляння командного пункту.

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 27 травня 2021 року №139/0 у зв`язку з прийняттям позивача на військову службу за контрактом останню увільнено від виконання посадових обов`язків та згідно з ст. 119 КЗпП України збережено за нею робоче місце, посаду та середній заробіток на підприємстві.

У зв`язку із змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (закон Галини Третьякової - прим. ред.), Наказом припинено нарахування і виплату середнього заробітку.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Глава VII Закону №2232-XII врегульовує особливості призову під час мобілізації. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3, 4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Крім того, слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни у частині третій статті 119: слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» прийнятий Верховною Радою України 01.07.2022 р., набрав чинності 19.07.2022 р., отже саме з 19.07.2022 р. ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в такій редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р.

Відносно посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ звужує її права і свободи та об`єктивно призводить до погіршення становища, суд зазначає таке.

Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ був прийнятий Верховною Радою України відповідно до конституційних повноважень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у п. 2. 3. Рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 сформулював юридичну позицію, відповідно до якої: «На думку Конституційного Суду України, держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю».

У п. 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави, та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

На цей час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.

Стосовно посилання позивача на те, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу вже після набрання чинності таких змін, суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ не містить таких вимог, з огляду на вказане суд вважає посилання позивача у цій частині необґрунтованим.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, у свою чергу, доведено правомірність прийнятого рішення, відтак наказ №307/о від 19.07.2022 Державного підприємства скасуванню не підлягає.

Отже, суд відмовив у задоволенні адміністративного позову мобілізованого працівника до Державного підприємства.

Автор: В'ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.