У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом фізичної особи до МВС та ГУ МВС про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Предметом спору у цій справі було право позивача на призначення йому одноразової грошової допомоги (ОГД) в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок № 850).
Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, зокрема, визнали протиправними дії МВС щодо відмови позивачу у призначенні ОГД; зобов`язали ГУ МВС повторно направити до МВС документи позивача щодо виплати ОГД та зобов`язали МВС прийняти рішення про призначення позивачу ОГД у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Суди виходили з того, що МВС в порушення пункту 9 Порядку № 850 не прийнято будь-якого рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком ГУ МВС; матеріали про призначення та виплату ОГД позивачу не були розглянуті по суті відповідно до вказаного Порядку, а були повернуті без прийняття жодного рішення.
Зважаючи на встановлені порушення, застосовуючи механізм захисту права позивача та його відновлення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що належним способом захисту та поновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання ГУ МВС повторно направити до МВС відповідні документи разом з висновком щодо виплати ОГД, а МВС – за результатами розгляду останніх прийняти рішення щодо призначення такої допомоги.
Водночас, Верховний Суд лише частково погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу МВС задовольнив частково, скасував оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання МВС прийняти рішення про призначення позивачу ОГД та ухвалив у цій частині нову постанову про зобов`язання МВС повторно розглянути заяву позивача і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні).
З огляду на положення пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», Суд дійшов висновку, що особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, не повинна позбавлятися права на отримання ОГД та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.
Оскільки відповідачем не було прийнятого жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій МВС та ГУ МВС щодо відмови у призначенні ОГД позивачу.
Водночас, з приводу задоволення судами попередніх інстанцій вимог позовної заяви про зобов`язання МВС прийняти рішення про призначення позивачу ОГД, Суд дійшов висновку про те, що, приймаючи рішення у цій частині, суди втрутилися у дискреційні повноваження МВС.
Верховний Суд, з посиланням на частину четверту статті 245 КАС України, враховуючи пункт 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру», а також сформовану судову практику, дійшов висновку, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, який відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень субʼєкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного субʼєкта.
За таких обставин та враховуючи положення Порядку № 850, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати ОГД при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні ОГД). Проте, у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку реалізації своїх повноважень.
Верховний Суд звернув увагу, що рішення, яке приймається субʼєктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що такий субʼєкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення прийнято обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення), безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Постанова Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 380/13558/21 (адміністративне провадження № К/990/17977/22).
Автор: В’ячеслав Хрипун
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.