«А судді хто»: майбутнім членам ВККС та ВРП необхідно довести, що їх власне переконання при прийнятті рішень буде формуватися на підставі світогляду, який відповідає уяві громадянина вільної демократичної країни про «Вашу честь»

Михайло Гуцал, суддя апеляційного адміністративного суду у відставці, адвокат 

ВП ВС у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням як ВККС під час вирішення питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання, так і ВРП під час вирішення питання звільнення судді з підстав, визначених п. 3 та п. 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

Зокрема, в постанові від 16.06.2022 № 9901/57/19  Велика Палата в черговий раз акцентувала увагу на тому, що досягнення легітимної мети дій ВККС щодо з`ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється її членами за внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Такі повноваження Комісії є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою.

У свою чергу при перегляді  рішень ВРП про звільнення судді з підстав, визначених п. 3 та п. 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України, ВП ВС постійно наголошує на необхідності дотримання вимог ст. 57 Закону № 1798-VIII щодо можливості оскарження та скасування таких рішень лише у  трьох випадках: або відсутність повноважного складу ВРП, або рішення не підписано будь-ким зі складу його членів ВРП, які брали участь у його ухваленні, або рішення не містить посилань на визначені законом підстави та мотиви звільнення (наприклад, постанова від 28.07.2022 у справі № 9901/35/20).

Отже, як свідчить стала практика  ВП ВС, не підлягає судовому контролю правомірність вищезазначених рішень ВККС та ВРП, оскільки це фактично буде перевіркою правильності внутрішнього переконання як кожного з його членів окремо, так і  в цілому органу. Неможливість такого контролю зумовлена законодавчо визначеним способом прийняття такими органами рішень, тобто їх дискреційними повноваженнями.

Під дискреційними повноваженнями  розуміється сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним (постанова ВПВС від 01.09.2022 у справі №990/46/22).

Таким чином вирішення питань про початок та завершення суддівської кар'єри особи віддано на відкуп внутрішнього сприйняття тих, хто є членами таких органів. Будь-яке управлінське рішення таких осіб з питань формування суддівського корпусу буде законним, оскільки можливість його оскарження та скасування зведена до короткого переліку випадків порушення вимог до його оформлення.

Іншими словами – якість судової системи, її наповнення та належне функціонування залежить від здатності членів ВККС та ВРП за їх  внутрішнім переконанням оцінити чи то кандидата на посаду судді, чи то діючого суддю на предмет відповідності його внутрішніх параметрів тим неписаним чеснотам, які визначають особу здатною здійснювати правосуддя. Здатною поєднати у судовому рішенні принципи законністі та справедливості, верховенства права  як необхідної умови існування правової держави.

Щоб зрозуміти, як формується внутрішнє переконання, необхідно відповісти на питання: що є внутрішнім  переконанням? Фактично це розуміння  певного процесу, явища за допомогою звичного для особи інструментарію пізнання навколишнього світу, набутого в ході його життєвого досвіду. Можливо тому Леонардо да Вінчі стверджував, що єдиним критерієм істини для особи є її досвід.

Звідси перший висновок: до ВККС та ВРП мають бути обрані люди з достатнім досвідом, який би став належним критерієм у їх діяльності на цих посадах.

Разом з тим досвід буває різним.  У когось він у сфері судочинства, а у когось досвід суто наукової, політичної чи економічної діяльності. Тому пізнання певних речей, наприклад, науковцем щодо психологічних особливостей ведення суддею складних судових процесів, буде здійснюватися на уявленнях про це, а не на власному досвіді. 

Оскільки подібне пізнається подібним, напрошується другий висновок: до головних органів управління судовою системою мають бути обрані здебільшого люди, які мають достатній досвід роботи суддею. 

Але й досвід роботи на посаді судді, незважаючи на його значну тривалість, може різнитись. Оскільки судова система буде подібною до тих, хто ухвалює рішення у ВККС та ВРП, необхідно, щоб їх життєвий досвід свідчив про наявність тих якостей, які мають бути властиві судді (виваженість, мудрість, стійкість, відчуття справедливості і т.п.).

Відповідно з цього висновується третє: зайняти відповідальні посади мають ті, хто за своїми внутрішніми параметрами відповідають тим, які очікуються від носіїв мантії.

Тому майбутнім членам ВККС та ВРП необхідно довести, що формування їх власного переконання у процесі прийняття майбутніх рішень буде відбуватися на підставі світогляду, який відповідає уяві громадянина вільної демократичної країни про «Вашу честь».

У свою чергу, перевірка відповідності заявлених кандидатами  параметрів залежить від внутрішнього переконання тих, хто буде обирати нових посадовців. А їх відповідність залежить від внутрішнього переконання тих, хто їх призначив. І так далі. Так би мовити круговорот «внутрішніх переконань» у процедурі формування судового корпусу.

Це призводить до остаточного висновку, що в кінцевому варіанті діяльність судової системи залежить від нас самих. Від набору звичних для нас інструментів у вирішенні спорів. Від сформованого досвідом світогляду. Від навиків бачення хорошого серед поганого чи навпаки. Від уміння цінувати, поважати, любити. Від розуміння того, що «моє право закінчується там, де починається право іншого». 

Це означає, що перед тим як спитати «а судді хто?», треба спочатку відповісти на питання «а хто я у цьому світі?» 

Для цього треба почати з себе, заглянути всередину себе, самоідентифікуватися вільним громадянином свободолюбивоі  країни, усвідомивши необхідність звільнення від стереотипів мислення та шаблонів поведінкових реакцій тоталітарного суспільства з авторитарною ідеологією.

***

Хто дивиться на вулицю, мріє; хто заглядає всередину, прокидається. Карл Густав Юнг

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.