Справа Михайла Кулікова: за що у Чернігові засудили російського танкіста

Деснянський районний суд Чернігова, як відомо, 8 серпня 2022 року засудив до десяти років позбавлення волі російського військовослужбовця Михайла Кулікова, якого звинувачували у порушенні законів війни.

У Єдиному реєстрі судових рішень опубліковано повний текст вироку, що дозволяє краще зрозуміти низку подій, які привели російського військового від базового табору військ РФ на кордоні з Україною до лави підсудних.

Уродженець села Новослов'янка Іжморського району Кемеровської області РФ, старший сержант контрактної служби Михайло Куліков служив у 35-й окремій гвардійській мотострілецькій бригаді (пункт дислокації — місто Алейськ Алтайського краю РФ) Центрального військового округу на посаді командира танка.

Напередодні 24 лютого 2022 року підрозділ Михайла Кулікова був перекинутий у стик кордонів України, Росії та Білорусі «для участі у навчаннях».

Проте 23 лютого підрозділ, у якому служив Михайло Куліков, отримав наказ на одержання зброї, медичних аптечок та пайків на три дні.

О 2:00 24 лютого 35-та бригада здійснила марш у район пам'ятника «Монумент Дружби» (відомий також як «Три Сестри»), відкритого у 1975 році «на честь дружби білоруського, російського та українського народів», на кордоні з Україною.

А близько 6:00 Михайло Куліков, виконуючи обов'язки оператора-навідника, у складі екіпажу танка Т-72Б із бортовим №500 перетнув кордон у районі села Сеньківка Чернігівської області, де знаходиться також однойменний пункт прикордонного контролю на кордоні України та Білорусі.

Танк, у якому знаходився Михайло Куліков, був непростий, оскільки пересувався на ньому командир танкового батальйону 35-ї окремої мотострілецької бригади майор Леонід Щоткін.

Марш на територію України здійснювався у складі колони, до якої входили 5 танків, 2 БМП та 1 БТР.

Цікаво, що побачивши назву населеного пункту Сеньківка українською мовою, Михайло Куліков спитав у майора Щоткіна, з якою метою вони перетнули державний кордон, на що командир батальйону відповів, що він про це і сам нічого конкретного не знає.

Весь день 24 лютого колона 35-ї бригади здійснювала марш дорогами Чернігівської області, а ввечері розташувалася на ніч у районі населеного пункту, назву якого Михайло Куліков не знав.

Вранці 25 лютого колона відновила марш, але просувалася ледь-ледь, оскільки військова техніка неодноразово перегрівалася та ламалася.

Вже ввечері колона досягла села Товстоліс за 13 км на північ від Чернігова.

Подальший рух був ускладнений внаслідок підриву мосту, а навести тимчасовий міст інженерні підрозділи ще не встигли.

Після того, як стемніло, було вирішено заночувати у селі Товстоліс.

Вранці колона 35-ї бригади рушила далі, але танк Михайла Кулікова залишився у селі.

Близько 11:00 була знайдена ґрунтова дорога в об'їзд с. Товстоліс, якою танковий екіпаж Кулікова, а також ще ряд підрозділів збройних сил РФ, які прибули до села, вирішили скористатися.

Але в районі села Терехівка (на схід від с. Товстоліс) техніка РФ потрапила під артилерійський обстріл з боку українських військ. Один танк був при цьому підбитий.

Після цього колона отримала наказ розосередитися, а Куліков отримав наказ від майора Щоткіна визначити місце, звідки ведеться артилерійський вогонь.

Зробити це, втім не вдалося, в результаті за наказом Щоткіна, старший сержант Куліков випустив три снаряди навмання в ліс з метою налякати артилеристів, які, ймовірно, там знаходилися, що, втім, не дало жодних результатів.

Т-72Б повернувся на дорогу, але решта бронетехніки до цього часу вже пішла з району Терехівки у невідомому напрямку.

У результаті було вирішено продовжити рух самостійно. Проїхавши Терехівку, танк повернув на дорогу, що вела до Чернігова, і доїхав майже до міської межі, при цьому до екіпажу Кулікова приєдналися ще три танки.

Тут майор Щоткін зробив зупинку, а Михайло Куліков та механік-водій танка почали розпитувати комбата, куди й навіщо вони їдуть.

Командир батальйону розповів їм, що їхнє завдання — потрапити на місцевий аеродром “Півці”, що знаходиться на північній околиці Чернігова (неподалік від місця зазначених подій), і закріпитися там.

26 лютого колона з чотирьох танків увійшла до міста Чернігова і почала рух до аеродрому по вулиці Кільцевій.

Проїхавши перехрестя вулиць Кільцева та Сергія Єфремова, вже перебуваючи недалеко від аеродрому, майор Щоткін побачив, що на верхніх поверхах житлової 11-поверхової будівлі за 253 метри від танка нібито знаходиться український гранатометник і наказав відкрити вогонь по будівлі.

Михайло Куліков, отримавши наказ, розгорнув башту танка у напрямку будівлі та вистрілив по верхньому поверху осколково-фугасним снарядом калібру 125 мм. Особисто українських військовослужбовців у будинку сам Куліков не бачив.

Внаслідок влучання снаряду було пошкоджено дві квартири та технічний поверх житлового будинку. Загальні збитки від потрапляння снаряду пізніше були оцінені в 918 662 тис. гривень. Постраждалих від влучення, на щастя, не було.

Однак, коли Куліков повертав башту танка після пострілу вже у напрямок руху танка, то в його Т-72Б «прилетів» снаряд українського танка, який виїхав на зустріч російським танкам та перегородив їм дорогу.

Внаслідок пострілу українського танка, який стріляв приблизно зі ста метрів, Т-72Б був підбитий та спалахнув. Механіка-водія танка було вбито, а майор Щоткін був контужений і самостійно не міг вибратися з танка.

Тоді старший сержант Куліков фактично врятував командира, витягнувши його з танка, що горів, і відвів його подалі від палаючої машини.

Після цього Куліков і Щоткін перелізли через цегляну огорожу одного з найближчих будинків приватного сектору та сховалися у сараї, серед курей та дров.

За кілька годин у сарай, годувати курей, зайшла літня господарка будинку, яка хоч і помітила російських військових, але зробила вигляд, що не бачить їх.

Через деякий час вона знову повернулася в сарай і тоді майор Щоткін, мабуть, ще перебуваючи в шоковому стані, направив на неї свій пістолет. Проте Михайло Куліков відвів руку свого командира з пістолетом убік та спробував поговорити з жінкою, попросивши не видавати їх українським військовим.

Втім, жінка швидко пішла з сараю, лише сказавши, що вона «нічого не бачила і не знає».

Однак вона все ж таки повідомила своїм сусідам, що у неї в сараї ховаються російські військові, після чого хвилин через двадцять у сарай прийшов чоловік, який представився власником будинку, і запропонував російським військовим здатися. Щоткін і Куліков зрештою вирішили, що полон — не найгірший вихід із ситуації та погодилися з пропозицією місцевого жителя.

Військових обшукали, а потім відвели до їх підбитого Т-72Б, звідки їх забрали вже українські військові.

Спочатку їх відвезли до шпиталю, а потім доставили до слідчого ізолятора.

Зрештою, Михайлу Кулікову за обстріл житлового будинку було пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу.

У суді Куліков заявив, що визнає свою провину, але зазначив, що він, будучи військовослужбовцем, виконував наказ командира батальйону і не міг вчинити інакше.

У зв'язку з цим суд зазначив, що будинок, в який стріляв з танка старший сержант, був виключно цивільним об'єктом і не використовувався для військових цілей.

Таким чином, дії Кулікова несли загрозу життю та здоров'ю мирних мешканців, а також їхньому майну.

Посилання Кулікова на те, що він виконував наказ, суд не взяв до уваги, зазначивши, що наказ Щоткіна на відкриття вогню по житловому будинку був незаконним і злочинним.

У підсумку, старшого сержанта Михайла Кулікова 8 серпня 2022 року Деснянський районний суд Чернігова (суддя Микола Кузюра) засудив до 10 років позбавлення волі.

Зазначимо, що Михайло Куліков став вже четвертим російським військовослужбовцем, який був засуджений в Україні з початку агресії РФ.

Так, 23 травня Солом'янський районний суд Києва за вбивство мирного мешканця Сумської області  засудив до довічного позбавлення волі сержанта контрактної служби 4-ї гвардійської танкової Кантемирівської дивізії РФ Вадима Шишимаріна.

У липні Київський апеляційний суд змінив йому вирок на 15 років позбавлення волі.

А 31 травня Котелевський районний суд Полтавської області засудив до 11,6 років позбавлення волі військовослужбовців розрахунку РСЗВ "Град" 200 окремої мотострілецької Печензької бригади Берегових військ Північного флоту РФ Олександра Бобикіна та Олександра Іванова. В провину їм поставили обстріли населених пунктів Харківської області, які завдали значної шкоди житловим будинкам та інфраструктурі низки населених пунктів.

Автор: В’ячеслав Хрипун 

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Twitter а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.