Мешканці і бізнес, який працює на фактично окупованих територіях України, не боятимуться кримінального переслідування: Кабмін пропонує зміни до Кримінального кодексу

Кабмін зареєстрував у Верховній Раді України законопроект 7647 про внесення змін до Кримінального кодексу  України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність.

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту (прогноз наслідків), суб’єкти господарювання,  що здійснюють діяльність, пов’язану з фактично окупованими територіями України, їх власники та працівники не боятимуться кримінального переслідування за діяльність із життєзабезпечення фактично окупованих  територій та їхніх мешканців. А мешканці фактично окупованих  територій України, в свою чергу, матимуть  доступ до товарів, робіт і послуг.

«Проект  розроблено з метою приведення норм кримінального закону до фактичної реальності та завдань держави зі збереження контролю над фактично окупованими після 24.02.2022 року територіями та забезпечення життєдіяльності мешканців таких територій», - пояснює Уряд.

А саме законопроектом пропонується частину четверту статті 111-1 Кримінального кодексу України викласти в такій редакції:

«4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або добровільне провадження  господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за винятком випадків, визначених законом — карається штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна».

«Це виведе з-під заборони частину господарської діяльності, яка має провадитись для забезпечення життєдіяльності територій навіть попри їх фактичну окупацію. Також не буде караною така діяльність, якщо вона не була добровільною, а здійснювалась під тиском окупаційних органів», - підкреслює Кабмін.

«Після 24 лютого 2022 року частина території України опинилася під військовою окупацією російської армії. Попри це, державні органи, органи місцевого самоврядування та бізнес продовжують робити все, аби життя на цих територіях не зупинилось, а їхні мешканці відчували піклування Української держави.

Після запровадження кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору, всі міністерства і відомства отримують сотні звернень від громадян, органів місцевого самоврядування, комунальних установ та бізнесу щодо того, в яких межах і як вони мають діяти, щоб їхня діяльність не підпадала під відповідні статті кримінального закону.

При Мінреінтеграції була утворена робоча група щодо вирішення проблемних питань діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання на фактично окупованих територіях. До робочої групи делеговано більше 160 представників державних органів, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та громадських об’єднань. Групу було поділено на шість тематичних підгруп.  Загалом було проведено дев’ять засідань робочої групи та її підгруп.

За результатами діяльності робочої групи напрацьовані відповідні законопроєкти, необхідність яких спричинена наступними обставинами.

Законом України від 03 березня 2022 року № 2108-IX Кримінальний кодекс України доповнено новою статтею 111-1, якою криміналізовано колабораційну діяльність. Частина четверта цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Проте під дію цієї статті підпадатиме цілком правомірна діяльність, зокрема заходи, спрямовані на розв’язання гуманітарних проблем, зокрема медичного обслуговування, діяльності у галузі трубопровідного транспорту,  робота магазинів з продуктами харчування тощо.

Україна не має покладатись суто на обов’язки держави-окупанта за міжнародним гуманітарним правом щодо забезпечення окупованих територій. Загальновідомим фактом є сумнівна цінність зобов’язань Російської Федерації та паперу, на якому такі зобов’язання зафіксовані.

Натомість Україна має максимально зберігати свою присутність на територіях, які фактично окуповані після 24.02.2022, таким чином демонструючи невідворотність деокупації, яка має відбутись у короткостроковій перспективі. Не забуваючи при цьому про неприпустимість пособництва державі-агресору, яке має переслідуватись та каратись.

Законопроєкт розроблено на виконання резолюції Прем’єр-міністра України від 17 червня 2022 року № 15189/0/1-22», - зазначено у поясненнях до законопроекту.

Нагадаємо, що цей законопроект є комлексним. Він внесений разом із законопроектом про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо особливостей діяльності на тимчасово окупованій території України № 7646.

Відповідно до нього до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вводиться стаття 9-2, згідно з якою на тимчасово окупованій території не провадиться діяльність суб’єктів господарювання, крім випадків, передбачених законом, зокрема частиною другою цієї статті.

А у частині 2 визначено, що на тимчасово окупованій території може провадитись діяльність суб’єктів господарювання, якщо при цьому не вчиняється пособництво державі-агресору, з урахуванням обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону, зі здійснення:

1) заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

2) діяльності з виплати та доставки пенсій, грошової допомоги;

3) заходів, визначених Кодексом цивільного захисту України;

4) заходів, передбачених Конвенцією про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, Виконавчим регламентом та двома протоколами до неї;

5) заходів, спрямованих на розв’язання гуманітарних проблем, зокрема медичного обслуговування та надання медичних послуг, соціального обслуговування та надання соціальних послуг;

6) діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами;

7) благодійної діяльності, гуманітарної допомоги;

8) надання житлово-комунальних послуг з урахуванням особливостей та обмежень, визначених суб’єктами владних повноважень, що здійснюють регулювання господарської діяльності у зазначеній сфері;

9) діяльності у галузі трубопровідного транспорту, нафтогазовій та вугільній галузі, інших видобувних галузях, на ринках електричної енергії та природного газу, у сфері енергетики, якщо при цьому електрична енергія, енергетичні ресурси та корисні копалини не транспортуються (переміщаються) на територію держави-агресора;

10) освітньої діяльності, якщо при цьому не здійснюється пропаганда з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, або інші дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора;

11) заходів, спрямованих на виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацію законних прав та інтересів засуджених, осіб, узятих під варту;

12) заходів, спрямованих на дотримання вимог ядерної та радіаційної безпеки ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об’єктів, джерел іонізуючого випромінювання, заходів радіаційного захисту, захисту критичної інфраструктури та захисних гідротехнічних споруд, обслуговування таких об’єктів;

13) діяльності з поховання померлих;

14) заходів з охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

15) діяльності банків, небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, з урахуванням особливостей та обмежень, визначених Національним банком України;

16) діяльності у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку з урахуванням особливостей та обмежень, визначених суб’єктами владних повноважень, що здійснюють регулювання господарської діяльності у відповідних сферах;

17) перевезення вантажів та пасажирів;

18) діяльності у сфері сільськогосподарського товаровиробництва;

19) діяльності у сфері виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, зокрема у сфері торгівлі та громадського харчування.

Кабінет Міністрів України уповноважений визначати особливості та встановлювати обмеження провадження діяльності та здійснення заходів, передбачених частиною другою цієї статті (крім пунктів 15 та 16), а також порядок проведення оплати за товари, роботи, послуги на тимчасово окупованій території.

В свою чергу, зі статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виключено таку норму:

«На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів».

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.