Які основні проблеми з виконанням судових рішень в Україні, відео

В Україні продовжується процес становлення правових інститутів та розвитку демократичних цінностей. Яскравим прикладом таких процесів є введення у 2016 році інституту приватних виконавців.

З якими проблемами стикаються приватні виконавці у своїй роботі? Чи налагодили вони комунікацію з державними структурами? Та як оцінюють перші результати своєї діяльності? В ексклюзивному інтерв’ю «Право TV» розповіла приватний виконавець Тетяна Вольф.

«Я завершила 236 виконавчих проваджень, з яких 177 фактично виконані. Думаю, що це гарні показники за перший 2018 рік пройденої роботи», — розповідає Тетяна Вольф, яку юриспруденція цікавила ще зі шкільних років. Тому, здобувши освіту магістра, майбутній приватний виконавець 8 років відпрацювала у суді. Вона вважає, що реформа у сфері виконання рішень є гарним здобутком для України. Схожа система вже століттями напрацьована у Франції, Нідерландах та інших державах Західної Європи. Там стягненням коштів з боржників займаються тільки приватні виконавці.

«Приватний виконавець у своїй діяльності керується, по-перше, Законом України «Про виконавче провадження», по-друге, Законом «Про органи та осіб». Він має доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Доступу до інших реєстрів у приватних виконавців наразі немає. Існують електронні запити до Державної фіскальної служби України, до Пенсійного фонду, Державної прикордонної служби, які можна подати в Автоматизованій системі виконавчого провадження та протягом 3 днів отримати відповідь. Також нещодавно був розроблений даний запит до МВС», — додає Тетяна Вольф.

Однак на даний час отримувати відповіді в електронному вигляді можливо лише від Пенсійного фонду та Державної фіскальної служби. Інші запити виконавцям доводиться дублювати на папері, направляти поштою та чекати відповіді близько 2 тижнів, що суттєво затримує строки виконання рішення суду.

У свою чергу Державна фіскальна служба надає інформацію щодо наявності відкритих у банківських установах рахунків юридичних чи фізичних осіб — підприємців.

Але й тут є нюанси. Коли боржник є фізичною особою, то жодна банківська установа не надасть відповіді на електронний запит щодо наявності у нього рахунків. Виконавцю потрібно виносити постанову про арешт коштів боржника і направляти її до 79 банків для того, щоб виявити десь відкритий рахунок боржника фізичної особи, арештувати його та стягнути кошти.

У роботі приватних виконавців, на думку Тетяни Вольф, дійсно існує чимало перешкод. Спостерігаються регулярні відмови на задоволення подання про проникнення до житлового приміщення боржника та відмови суду в задоволенні подання про обмеження в праві виїзду за межі території України.

Та окрім недосконалого законодавства і недостатнього сприяння з боку державних органів, самі боржники вдаються до різноманітних хитрощів, аби запобігти виплаті коштів. Знаючи про те, що відносно них відкрите виконавче провадження, боржники намагаються продати своє майно або переписати його на третіх осіб, або на близьких, на родичів. По-друге, вони вдаються до таких способів, як реєстрація неповнолітніх дітей в нерухомому житловому майні, що належить їм на праві власності. Цим самим виконавець не має права здійснити стягнення на таке майно.

Також боржники полюбляють приховувати своє рухоме майно, наприклад, транспортні засоби. А через недоліки в роботі системи «Відеорубіж» виявити, арештувати та реалізувати такий транспорт дуже важко.

Варто відзначити, що стягувач має виключне право звернутися з заявою про примусове виконання до приватного або до державного виконавця, жодних конфліктів між якими не виникає, запевняє Тетяна Вольф. Але різниця у ставленні боржників до державних і приватних виконавців все ж існує: «Приватні виконавці більш швидші і ефективніші, тому боржники більше хвилюються, якщо виконавче провадження відкрито саме у приватного виконавця. Така ж сама відмінність прослідковується і серед стягувачів, оскільки приватний виконавець також зацікавлений у виконанні рішення суду, як і сам стягувач. Оскільки (це не є секретом), відповідно до закону, ми отримуємо 10% винагороди від фактично виконаного рішення».

Не виникає проблем і з передачею справ від державних до приватних виконавців і навпаки, адже тут все вирішує заява стягувача: він повинен з’явитися до Державної виконавчої служби, написати відповідну заяву про повернення виконавчого документа стягувачу. Останній отримує виконавчий документ і вже за своїм бажанням пред’являє його до приватного виконавця.

За півтора року існування інституту приватних виконавців до дисциплінарної комісії надійшло 10 подань про притягнення їх до відповідальності, з яких було задоволено лише 3: 2 подання залишили в силі, а одне було успішно скасоване судом.

Приватний виконавець є самозайнятою особою, але він підпорядкований Міністерству юстиції України, що здійснює перевірки виконавця та нагляд за його діяльністю. Якщо з боку приватного чи державного виконавця сторони помічають якесь порушення або зловживання  правами, то мажуть звернутися до правоохоронних органів за захистом своїх прав. Також можливе звернення до суду з відповідною скаргою або до дисциплінарної комісії.

За даними Міністерства юстиції, минулого року в Україні було реально виконано лише близько 30-40% судових рішень. І ця проблема є комплексною, вважає приватний виконавець: складна соціально-економічна ситуація в країні, низька правова культура та високий рівень правового нігілізму серед населення:

«На даний час більша половина населення України не розуміє, хто такі приватні виконавці і чим вони займаються, як виконують рішення суду. Тож необхідно проводити освітню роботу серед суспільства», — переконана Тетяна Вольф.

Більше інформації дізнаєтеся з наступного відеосюжету.