Керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім Бабанли та начальник відділу департаменту виконання рішень ЄСПЛ Павло Пушкар поділилися думками щодо питання, чи може бути джерелом права в Україні практика ЄСПЛ, сформована у рішеннях не лише щодо нашої, а й щодо інших держав.
За їх словами, одним з проблемних є питання про те, чи є джерелом права та чи підлягають застосуванню рішення про визнання заяви прийнятною або рішення, в яких констатовано відсутність порушення Конвенції. В якійсь мірі ця проблема юридично пов’язана з вимогами ст. 46 Конвенції, яка зобов’язує державу-відповідача виконувати остаточні рішення Суду. Дійсно, при застосуванні рішення ЄСПЛ, яке встановлює порушення вимог Конвенції стосовно України, позиція національного суду є юридично «міцнішою», оскільки таке рішення є обов’язковим до виконання, зокрема з точки зору реалізації заходів загального характеру.
Однак мова у випадку застосування практики Суду, яка тлумачить норми Конвенції, йде не виключно про виконання рішення, а й про застосування правової позиції ЄСПЛ, що стосується конкретних фактів справи. Відповідь на це питання також ствердна: так, застосуванню підлягають обидва види зазначених рішень. Щодо рішень стосовно неприйнятності особливу увагу слід звернути на рішення, що фактично розглядають заяви щодо порушення вимог Конвенції по суті. Особливо це стосується справ, у яких заява визнається неприйнятною на підставі положень ст. 34 та 35 Конвенції як явно необґрунтована (manifestly ill-founded), або в яких Суд визнає відсутність матеріального права, що захищається положеннями Конвенції (incompatible ratione materiae). Вимога застосування таких рішень ЄСПЛ, власне, логічно походить і з положень процесуальних кодексів, які зобов’язують суди тлумачити «принцип верховенства права» через призму практики ЄСПЛ, а також, власне, і самі визнають «практику Суду» джерелом права (сюди, до речі, Закон «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», регулюючи це питання досить звужено, долучає і практику Європейської комісії з прав людини, яка не існує з 1998 року, хоча і рішення Комісії стосовно прийнятності є досить вагомими переконливими прецедентами тлумачення норм Конвенції).
Повний аналіз застосування практики ЄСПЛ в Україні викладено у матеріалі «До питання про (не)релевантне застосування практики Європейського суду з прав людини: практичні поради».