Чому потрібна реформа інституту реєстрації місця проживання

В Україні вже багато років немає інституту прописки і кожен може вільно пересуватись та обирати місце проживання, проте багато адміністративних послуг зав’язані власне на відомостях щодо реєстрації місця проживання. І саме в цьому місці виникає багато питань, бо часто люди реєструються не там, де фактично проживають, а там, де можуть довести право на проживання. Як результат — інформація щодо місця реєстрації чи не 30% українців не відповідає дійсності, а така категорія громадян, як вимушені переселенці, часто взагалі перебувають поза обліком територіальних громад. Усе це додає незручностей не тільки громадянам, а й органам місцевої влади, що не мають реальних даних щодо зареєстрованих осіб, а тому не можуть забезпечити ефективну роботу міських служб. Про це повідомляє заступник голови Комітету Верховної Ради Сергій Алєксєєв.

Щоб мати хоч частково коректні відомості, багато установ при зверненні до них запитують не тільки адресу реєстрації, а й адресу фактичного місця проживання. Так вже давно працюють банки, та й при зверненні до суду окремо просять вказати адресу для листування. Та все це напівміри, бо навіть віддати дитину до першого класу можна тільки за місцем реєстрації, яка в багатьох молодих сім‘ях далеко не завжди збігається з місцем проживання. Не можна взяти участь у місцевих виборах, скільки б років людина не жила в цій громаді. І ще багато різних обмежень та незручностей.

Виправити ситуацію може ухвалення нашого законопроекту 9218 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Він направлений на спрощення реєстрації та зняття з реєстрації, зменшення кількості необхідних для цього документів та строків. Фактично, він запроваджує декларативний принцип реєстрації місця проживання.

Ухвалення законопроекту дасть можливість вести облік зареєстрованих осіб у єдиному державному реєстрі і зробить неможливим дублювання інформації, реєстрацію в декількох територіальних громадах чи фіктивну реєстрацію за однією адресою сотень людей, як це подекуди буває зараз. Реєструватись можна буде в будь-якому ЦНАП незалежно від місця проживання протягом кількох хвилин чи в мережі Інтернет, заповнивши відповідну форму. В той же час, щоб унеможливити махінації через спрощення процедури реєстрації, ми запропонували низку запобіжників, зокрема, і вибіркову перевірку, і штрафи за неправдиві відомості. Крім того, окремо прописано, що факт реєстрації не є підставою набуття особою або позбавлення її будь-яких прав на житло.

Особливістю цього законопроекту є те, що він пройшов погодження з центральними органами виконавчої влади до його реєстрації в парламенті. Тобто ми врахували більшість пропозицій Міграційної служби, Міністерства соціальної політики, Мінюсту тощо одразу, що має спростити та пришвидшити ухвалення законопроекту. Це дуже важливо з огляду на заплановані на наступний рік президентські та парламентські вибори. Тому дуже хотілося б, щоб документ ухвалили до кінця цієї сесії і всі громадяни змогли реалізувати своє право на вільне волевиявлення та користуватись усім спектром адміністративних послуг незалежно від місця проживання.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що перший заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим Нефьодов пояснив, що змінить відмова від «прописки». «Ми хочемо знищити зв’язок власності і реєстрації місця проживання», — сказав він.

Крім того, ми писали, що в Україні хочуть скасувати обов'язкову «прописку». Пропонується запровадити заявний принцип, який не має ніякого відношення до власності. Через центри надання адміністративних послуг, поштою або онлайн можна послати одну заяву і повідомити про своє місце проживання — у своїй квартирі або орендованої, або у друзів.