Новий закон про адвокатуру: повернення до залежності

Внесений Президентом України до Верховної Ради законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» продовжує викликати чимало емоцій серед адвокатської спільноти.

«Судово-юридична газета» поцікавилась думками очільника одного з найбільших адвокатських регіональних об’єднань України голови Ради адвокатів Київської області Петра Бойка.

- Які Ваші враження від нової редакції Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність?

- Маю тверде переконання, що нова редакція не потрібна. Воно виходить із мого тривалого професійного досвіду та активної участі в громадських об’єднаннях адвокатури.

Ще в 1992 році Україна перша серед республік колишнього СРСР ухвалила Закон про адвокатуру. Головне досягнення документа — він вивів адвокатуру із сфери впливу Міністерства юстиції і зробив її незалежною. На жаль, наступні законодавчі зміни знову поступово повертають адвокатуру до залежності. Це не може подобатись.

Зворотний процес проявляється, наприклад, і в тому, що набирає непотрібного серйозного значення поняття регіону. Донині там, де адвокат отримував свідоцтво, до того регіону він формально і належав. Нова редакція по-іншому ставиться до регіональності. Вона закріплює адвоката за місцем роботи і нав’язує, в якому органі адвокатського самоврядування йому брати участь, ігноруючи власні побажання представників адвокатської спільноти. Скажімо, у Києві працює дуже багато регіональних адвокатів, водночас вони прекрасно знають особливості свого регіону, знайомі і контактують з іншими колегами-земляками, але тепер автоматично мають розчинитися у київських лавах.

Це неправильно з точки зору ідеології і духу закону, якщо ми продовжуємо говорити про незалежність. «Место сидения определяет точку зрения», як кажуть росіяни. Адвокат має самостійно обирати орган самоврядування, в роботі якого він згодний брати участь. Тим більше, що переважна частина адвокатів є абсолютно пасивною з точки зору громадської активності. Єдиний у них зв’язок із регіоном — це сплата внесків. Для порівняння, в Київській області сьогодні приблизно 7 тисяч адвокатів, а активність у громадському житті проявляють тільки 500-700 осіб. Тепер найкрутіша рада буде київська, навіть якщо там буде найгірший сервіс для адвокатів, її членів. Прекрасне підгрунтя для внутрішніх чвар і подальшого загострення конфліктів з центральною радою навколо керівних посад.

Про бажання посилити контроль над адвокатами свідчать і положення законопроекту про можливість притягнення захисників до дисциплінарної відповідальності за зловживання процесуальними правами. Це такий несподіваний бонус в руках прокурорів та суддів стосовно приборкання норовливих адвокатів. Примітно, що не запропоновано жодного запобіжника проти цього. В результаті, навіть якщо претензії до захисника будуть необґрунтованими, проте суддя задовольнить скаргу і видасть окрему ухвалу, то адвокату все одно треба буде відвідувати дисциплінарну палату, писати пояснення, витрачати свій час і нерви на цей непотріб.

- Але ж зловживання в адвокатському середовищі також поширені. Нещодавно Рада суддів України оприлюднила статистику ігнорування судових засідань сторонами процесу без поважних причин, і адвокати вчетверо частіше не приходили до суду ніж прокурори.

- Подібна поведінка адвокатів і зрив судових засідань існували завжди, думаю, і далі це не припиниться, адже адвокат, який має кілька клієнтів, не може одночасно представляти їх інтереси у різних судах. Збіг у часі судових засідань не віднесено законом до поважних причин.

Окрім того, це не великий секрет, затягування і зрив судових процесів є поширеною адвокатською тактикою. Втім, зловживання можна суттєво зменшити вдосконаленням лише процесуальних засобів, а не карати адвокатів дисциплінарним стягненням.

Реалізація каральних ідей нового законопроекту несе небезпеку: до зловживання процесуальними правами можуть віднести принциповість і настирливість адвокатів, особливо при оскарженні того, що КПК забороняє оскаржувати.

Так, скажімо, згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному громадянинові гарантується право на судовий захист. Проте, не зважаючи на вищість норм Конституції, КПК містить перелік певних питань, які не можна оскаржувати в суді. Виходить, що адвокат, який поважає Конституцію і вважає своїм природнім обов’язком звернутися до суду з метою захисту порушеного права, одразу наривається на дисциплінарну відповідальність.

Думаю, це робиться свідомо, щоб не стільки дисциплінувати адвокатів, а радше тримати їх у страху.

- І все ж таки, якісь раціональні зерна є в законопроекті?

- Якщо запропонований законопроект розглядати з точки зору новизни якихось ідей, то їх насправді небагато. Ну з’являються регіональні палати, розділяються кваліфікаційні та дисциплінарні комісії. Це не ті зміни, які роблять роботу органів адвокатського самоврядування кращою і незалежною.

Безумовно, якийсь позитив у законопроекті можна знайти. Це гарантії адвокатської діяльності, це дуже добре виписаний принцип захисту адвокатської таємниці, роль ради і представництво інтересів адвоката при обшуку з їх правами і процесуальними можливостями.

Звичайно важливим є те, що, згідно з новим законопроектом, дається більше прав і можливостей регіонам. Це логічно, бо в регіонах ближче до проблем, які існують, і дієвіше оперативне втручання щодо їх вирішення. Тепер рішення регіональної ради адвокатів не можуть бути скасовані центральною адвокатською інституцією, хоча у неї залишається право розгляду скарг на такі рішення. Зняте відоме ярмо для регіонів у вигляді так званих квот, коли, щоб провести конференцію, ми мусили чекати на рішення Ради адвокатів України і проводити безліч кущових зборів. Проведення конференцій і прийняття на них рішень, дійсно, стане простішим.

Проте, всю цю модернізацію можна було запровадити в дуже простий спосіб — внести в існуючий закон, а також Кримінальний процесуальний кодекс відповідні правки.

Але чомусь вирішили розробляти новий закон. Підозрюю, що в тому є певні інтереси. Скажімо, зміна в структурі надає можливість регіональним керівникам знову обіймати посади два роки, бо з’являється новий орган адвокатського самоврядування — регіональна палата. Таким чином, складається враження, що хтось собі лобіює подовження владних повноважень.

- Стаття 28 законопроекту, яка викликала найбільше емоцій завдяки своїм положенням, що адвокату забороняється поєднувати роботу за трудовим договором і адвокатською діяльністю, як Ви її сприймаєте?

- Ця новела, на мою думку, більше покликана розв’язати проблеми юристів, які працюють в державних органах та на підприємствах. Щоб вони своєю роботою не спростовували принцип монополії адвокатів. Цей принцип домінуючий, і людям доведеться вибирати.

Не скажу, добре це, чи погано. Бачу таку логіку: якщо ми кажемо, що адвокатура є незалежною, самостійною професійною діяльністю, то вона і повинна бути такою. А коли мова йде про трудові відносини — тут дуже складно говорити про незалежність.

- У зв’язку з цим, чи будуть юристи, скажімо, слідчі, прокурори, прагнути отримати адвокатські свідоцтва?

- Ще до появи законопроекту, напевно, про основні моменти вже знали наперед усі представники прокуратури, генеральної в тому числі, поліції, разом із своїми високопосадовцями вони звернулися за отриманням адвокатських свідоцтв.

Їх можна зрозуміти. По-перше, статус адвоката дає певні гарантії недоторканності. По-друге, він надається на все ваше життя. Сьогодні ти працюєш, а завтра з різних причин можеш бути звільнений з правоохоронних органів. Де ці люди в подальшому зможуть себе професійно реалізувати? Звичайно, перш за все, в адвокатській діяльності. Бо це близькі по духу професії.

Крім того, сприяє такій поведінці, очевидно, нестабільність правоохоронної системи. Людина, яка розуміє, що в неї все буде добре і держава не допустить несправедливості, не буде шукати про всяк випадок рятувальний жилет.

- Нова редакція закону сильно вплине на доступ до професії молодих юристів, які хочуть стати адвокатами?

- Доступ до професії буде різко змінений, і буде зовсім іншим, ніж той, що зараз існує. Сьогоднішній доступ до професії адвоката має не просто корупційну складову, а дуже величезну корупційну складову.

Але ми повинні розуміти, що модель, яка закладається, є дуже ризикованою. Якщо сьогодні прийняття екзаменів розкидане по усіх регіонах, то за проектом, вони сконцентруються практично в одних руках Вищої кваліфікаційної комісії адвокатів.

Дивно, що автори законопроекту не уявили, який це буде вал. Вони, вочевидь, не побачили різниці між адвокатами і суддями, і зробили за аналогією. Втім, для суддів чітко визначені місця роботи і кількість вакантних посад. Для адвокатів цього зробити не можливо, і спрогнозувати складно. Вал бажаючих може паралізувати роботу комісії.

По-друге, ми вже знаємо, що як тільки все концентрується в одних руках, то чого ці руки тільки не виробляють!

- Чи вірите Ви в перспективи прийняття цього законопроекту?

- Сьогодні за цей законопроект виступають тільки київські адвокати, очолювані Інною Рафальською. Інша адвокатура або проти, або грає у мовчанку. Думаю, парламент, не зможе на це не реагувати, тому що він пропонує закон для професіонального середовища, а воно його не сприймає. Народні депутати, перш за все, повинні себе спитати: чому так? чому бджоли проти меду?