Відшкодування майнової шкоди: особливості перебігу позовної давності

Верховний Суд роз’яснив, що ухвала суду про закриття кримінальної справи не усуває юридичного значення доведених до відома позивача фактів, що підтверджують початок перебігу позовної давності.

Під час судового розгляду суди не дійшли однозначної позиції, з якого часу рахувати перебіг позовної давності у справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину: з прийняття ухвали про закриття кримінальної справи, з прийняття постанови ВДВС про зобов’язання повернути майно чи із доведених фактів, зазначених в ухвалі суду по кримінальній справі. 

Постановою ВС від 08.05.2018 р. у справі №345/847/17 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок злочину, ухвала апеляційного суду скасована та справа направлена на новий розгляд до цього ж суду.

По суті спору. Позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, адже на підставі укладеного договору відповідачу передали на зберігання гранітну бруківку, яку відповідач не повернув як на виконання договору так і на виконання рішення суду. За результатом кримінального провадження про розтрату майна відносно відповідача суд прийняв ухвалу про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження було закрито.

Рішеннями судів вимоги задоволено частково, суд першої інстанції вказав, що позов поданий не про стягнення суми за договором зберігання, а про відшкодування шкоди, завданої злочином, тому позовна давність рахується від дати набрання законної сили ухвали суду про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності 2014 року. Апеляційний суд вказав, що перебіг позовної давності розпочався з часу закінчення виконавчого провадження про зобов'язання відповідача повернути бруківку за договором зберігання. Тому, звернувшись у 2017 році до суду про стягнення вартості неповернутого майна, позивач не пропустив позовну давність.

Однак ВС не погодився з такими висновками судів та зазначив, що факт розтрати бруківки у 2007 році підтверджується ухвалою суду 2014 року. Втім суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачу ще з 2007 року відомо про те, що передана на зберігання відповідачу бруківка відсутня, правильність визначення початку перебігу позовної давності судом першої інстанції не перевірив. Ухвала суду про закриття кримінальної справи не усуває юридичного значення доведених до відома позивача актів, листів та інших фактів, що підтверджують початок перебігу позовної давності.

Ознайомитись с постановою Верховного Суду можна за посиланням.

Раніше публікували позицію ВС щодо оскарження арешту майна, накладеного ДВС іпотекодержателями.