КЦС ВС вказав на умови та підстави представництва дітьми своїх батьків

Позивачка особисто звернулася до суду, а згодом її представник за довіреністю подав заяву про залишення позову без розгляду, яку місцевий суд задовольнив. Син позивачки подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд повернув її на підставі п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України. Про це повідомляється на сайті Верховного Суду. 

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду закрив касаційне провадження за касаційною скаргою сина позивачки, зробивши такі правові висновки.

У цивільному судочинстві є два інститути, коли від імені та в інтересах сторін, третіх осіб можуть діяти інші особи:

– представництво;

– участь у судовому процесі органів та осіб, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Залежно від підстави виникнення процесуальне представництво поділяється на договірне та законне.

Син позивачки не надав доказів, що він уклав з матір’ю договір про надання правової допомоги, що його повноваження як представника позивачки підтверджуються ордером або чинною довіреністю.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України законне представництво передбачено лише у випадку, якщо, зокрема, сторона є недієздатною чи обмежено дієздатною.

Доказів на підтвердження того, що позивачка визнана недієздатною чи обмежено дієздатною і син призначений її опікуном чи піклувальником, немає.

Сам собою той факт, що позивачка є непрацездатною за віком особою, не означає обмеження її цивільної процесуальної дієздатності та виникнення в сина права бути її законним представником у суді.

У цивільному судочинстві поряд із представництвом є інститут захисту прав інших осіб у передбачених законом випадках органами та особами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, зокрема, фізичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Вказана норма передбачає наявність закону, а також не передбачає, що такі фізичні особи можуть вступити у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи.

Провадження у справі було відкрито за позовом матері, а не за зверненням сина в її інтересах, тому не заслуговують на увагу посилання в касаційній скарзі на положення ч. 1 ст. 56 ЦПК України, оскільки син не звертався до суду з позовом щодо захисту прав, свобод та інтересів своєї матері. Закріплене в цій частині положення не дає права фізичній особі на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб, і подавати, зокрема, апеляційну, касаційну скарги.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 56 ЦПК України, ст. 172 СК України випливає, що повнолітні дочка та син мають право звертатися до суду і заявляти про захист прав, свобод та інтересів своїх непрацездатних, немічних батьків без спеціальних на те повноважень, тобто виступати ініціаторами відкриття провадження у справі на захист їх інтересів. Після відкриття провадження у справі вони на підставі ч. 4 ст. 42, статей 43, 57 ЦПК України набувають статусу учасників справи та користуються правами особи, в інтересах якої вони діють.

Син не був ініціатором відкриття провадження у справі в інтересах матері та не набув статусу учасника справи, який має право самостійно, без процесуальних на те повноважень від позивачки, подавати апеляційну чи касаційну скаргу.

Постанова Верховного Суду від 25 березня 2022 року у справі № 318/131/18 (провадження № 61-11522св21).

Раніше ми писали, що КЦС ВС роз’яснив відмінність між визнанням обставини і визнанням позову, що впливає на різні правові наслідки.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших події.