​​КАС ВС висловив позицію щодо способу ідентифікації особи постачальника продукції

Фізична особа – підприємець оскаржила постанови Держпродспоживслужби про накладення штрафних санкцій у зв’язку з розповсюдженням продукції, на пакуванні якої немає знака відповідності технічним регламентам. Санкції за ці порушення застосовано до позивача на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» як до особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». При цьому суд урахував, що відповідач не надав доказів належного повідомлення позивача щодо необхідності надання документів, за якими можливо ідентифікувати постачальника продукції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач не усунув формальної невідповідності, яка полягає у відсутності на розповсюджених дитячих іграшках знака відповідності технічним регламентам. Крім того, позивач не виконав вимоги відповідача щодо надання інформації, яка дала б змогу ідентифікувати виробника або постачальника продукції. Тому позивач вважається особою, яка ввела такий товар в обіг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

Суд зазначив, що розповсюджувач може бути визнаний особою, яка ввела продукцію в обіг лише у випадку ненадання ним документації, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або постачальника цієї продукції, тобто лише у випадку неможливості ідентифікації органом ринкового нагляду такої особи.

У разі надання розповсюджувачем інформації щодо виробника або особи, яка постачила йому продукцію, орган ринкового нагляду зобов’язаний перевірити таку інформацію з метою ідентифікації цієї особи.

Позивач неодноразово зауважував, що на підтвердження придбання продукції, яка перевірялася, надавав відповідачеві копії накладних. Водночас відповідач не взяв цього до уваги, оскільки інформація про постачальника: склад-магазин, промисловий ринок – не є, на його думку, такою, що дає можливість ідентифікувати такого постачальника.

Суд, проаналізувавши норми Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105, дійшов висновку, що наявність інформації щодо торговельного місця продавця на ринку дає можливість ідентифікувати органом ринкового нагляду таку особу.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставне застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Постанова Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 1440/2024/18 (адміністративне провадження № К/9901/32284/19).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.