Справи про стягнення з відповідача коштів: КЦС ВС вказав на важливий аспект

Наявність боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника не є належним способом захисту. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 758/10335/16-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону № 1023-XII положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті про несправедливі умови договору не застосовуються до:

1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;

2) договорів про купівлю/продаж: іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

Статтею 28 Закону № 2346-III визначено особливості виконання міжбанківського переказу, ініційованого за допомогою електронного платіжного засобу.

Згідно частини другої статті 28 Закону № 2346-III міжбанківський переказ між банками учасниками міжнародних платіжних систем за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, здійсненими їх держателями за межами України, а також за операціями, здійсненими в межах України держателями електронних платіжних засобів нерезидентами України, проводиться у валюті, визначеній у відповідних договорах із платіжними організаціями міжнародних платіжних систем.

Якщо валюта, в якій проводиться міжбанківський переказ, не збігається з валютою, списаною з рахунка клієнта, емітент може виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому Національним Банком України, або провести внутрішньобанківський кліринг.

Відповідно пунктів 5.3 та 5.4 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України 19 квітня 2005 року № 137, чинного на час виникнення спірних правовідносин, У разі здійснення розрахунку з використанням  платіжної картки у валюті, яка відрізняється від валюти картрахунку, уповноважений банк здійснює перерахунок суми за операцією у валюту картрахунку за  курсом, порядок установлення якого визначений у договорі між клієнтом та уповноваженим банком-емітентом.

Якщо валюта, у якій проводиться міжбанківський переказ, не збігається з валютою, списаною з картрахунку клієнта, емітент може виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, які регулюють правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, врахував, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договорів про надання банківських послуг, в тому числі в частині пункту 6.9 Умов та Правил, які є невід’ємною частиною таких угод, волевиявлення на їх укладення було вільним й відповідало їх внутрішній волі. Невідповідності умов цих договорів вимогам законодавства не встановлено, як і не встановлено їх несправедливості.

Колегія суддів також звертає увагу на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) згідно з якими якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов’язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника не є належним способом захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року  № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону  № 1023-XII з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Раніше ми розповідали, на які правовідносини поширюється компенсація судових витрат у разі закриття провадження: позиція ВС.

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.