КЦС ВС роз’яснив, коли юридичний факт встановлюється у позовному провадженні

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову про  встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Судові рішення мотивовані тим, що цивільна правоздатність баби та матері позивачки, факт родинних відносин між якими вона просила встановити, припинена у зв’язку з їхньою смертю, унаслідок чого звернення позивачки з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, в інтересах померлих суперечить нормам цивільного права та процесуального законодавства. Вимога про визнання права власності на пай у порядку спадкування похідна від попередньої, тому також не підлягає задоволенню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, який має юридичне значення, регулюються гл. 6 розд. IV ЦПК України.

Факти, що мають юридичне значення, – це факти, з якими закон пов‘язує виникнення, зміну або припинення правовідносин, а саме з питанням спадкування.

Аналіз положень ст. 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Висновок судів про те, що цивільна правоздатність баби та матері позивачки припинилася після їхньої смерті, тому вимога про встановлення між останніми як матір’ю та дочкою родинних відносин суперечить нормам цивільного права, є безпідставним, оскільки позивачка просила встановити факт родинних відносин між її матір’ю та бабою тому, що він безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право матері позивачки на спадщину – спірну земельну частку, у порядку спадкування за законом.

Суди не врахували, що встановлення юридичного факту – родинних відносин між померлими бабою та матір’ю позивачки, не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов’язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням народження бабою матері позивачки.

По суті суди застосували правову позицію Верховного Суду про те, що стосовно померлих позовні вимоги не можуть заявлятися, оскільки померлі особи не мають цивільної процесуальної правосуб’єктності. Проте суди не звернули уваги на те, що такий висновок стосується виключно позовного провадження, де заявлені вимоги щодо спору про право. Водночас у цій справі заявлено вимогу про встановлення факту родинних відносин у порядку окремого (безспірного) провадження (п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Позивачка подала позов, а не заяву в порядку окремого провадження, виключно через те, що іншою вимогою у цій справі був спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

Постанова Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20 (провадження № 61-14225св21).

Раніше ми розповідали, що вважається неналежним виконанням умов договору довічного утримання і є підставою для його розірвання: позиція ВС.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.