Визнання права на земельний пай: судова практика

Оформлення права власності на земельну ділянку особою, яка має право на земельну частку (пай), перш за все, передбачає наявність у такої особи документа, що підтверджує відповідне право на зазначену частку (пай).  Про це у Facebook зазначає Офіс протидії рейдерству.

Одним з таких документів є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Так, у разі перешкод в отриманні сертифікату на земельну частку (пай) особа вправі використати судову форму захисту.

З позовом про визнання права на земельну частку (пай) можуть звертатися також спадкоємці померлих колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Разом з тим, аналіз судової практики свідчить про складність цієї категорії справ як у питаннях доведення фактів, якими обґрунтовані позовні вимоги, так і правильної юридичної кваліфікації наявних правовідносин сторін.

Позивачі доволі часто отримують відмову у задоволені позову з мотивів недоведеності позовних вимог, зокрема, факту членства у вказаних вище підприємствах.

Крім того, для спадкоємців доведення факту членства спадкодавця у таких підприємствах є недостатнім, оскільки вони мають також довести факт виникнення у спадкодавця права на зазначену частку (пай).

Про це, зокрема, свідчать правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах, ухвалених цієї осені у зазначеній категорії справ.   

Так, у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 563/1407/19 Верховний Суд зауважив, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством (КСП) акта на право колективної власності на землю вона:

1️. працювала в цьому підприємстві;

2️. була його членом;

3️. була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до зазначеного списку чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання, а у разі недосягнення згоди – спір вирішується в судовому порядку. У такому випадку особа має право звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай), вважається, що за життя така особа НЕ реалізувала свого права на земельну частку.

У цій справі 12 січня 1996 року КСП, членом якого був спадкодавець позивача, отримало державний акт на право колективної власності на землю. Проте батько позивача за життя не оскаржував та, відповідно, не вирішував питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай).

Встановивши, що за життя батько позивача не набув право на земельну частку (пай), яке просила визнати за собою позивач у порядку спадкування, суд констатував відсутність правових підстав для задоволення позову.

У постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 562/3535/18  Верховний Суд зазначив, що у батька позивачів не було сертифіката на право на земельну частку (пай) у КСП. Оскільки державний акт на право колективної власності на землю КСП отримано вже після смерті батька позивачів, останній не міг бути включеним до списку членів КСП, що додається до зазначеного державного акта, тому відсутні підстави для задоволення позову.

У постанові 05 жовтня 2021 року у справі № 563/623/19-ц Верховний Суд погодився з відмовою у задоволенні позову про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті матері позивача з огляду на відсутність відповідного об’єкту спадкування.

При цьому Верховний Суд зауважив, що матір позивача за життя питання щодо надання їй земельної частки (паю) не порушувала та про наявність такого права не заявляла, а сам факт внесення матері позивача до списку членів «Селянської спілки села Сапожин», який є додатком  до державного акта на право колективної власності на землю, не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права, а лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки, що за її життя реалізовано не було.

У зв’язку із цим намір виділення спадкодавцю позивача земельної частки (паю) не може бути об’єктом спадкування і входити до спадкової маси після її смерті, а тому і прав на отримання після її смерті цієї земельної частки (паю) її син не набув.

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 Верховний Суд зауважив на 3-ох умовах набуття особою права на земельний пай, а саме:

1️. Членство у КСП на час паювання;

2️. Включення до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

3️. Одержання КСП цього акта.

На цій підставі у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що право позивача на земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай).

Щодо заяви селищної ради про застосування строку позовної давності до заявлених вимог позивача, а також аналогічного клопотання прокурора Верховний Суд зауважив, що оскільки  право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Проте у справі № 190/1185/20 (постанова від 04 жовтня 2021 року) Верховний Суд погодився з правомірністю відмови у позові з мотивів пропуску позовної давності.

За обставинами у цій справі на час видачі (10 лютого 1996 року) КСП державного акта на право колективної власності на землю позивач не була виключена в установленому законом порядку із членів КСП, а отже вона мала право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП. Крім того, її прізвище наявне у списку громадян-членів КСП, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП. Однак у книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім’я позивача відсутній.

З цих підстав Верховний Суд дійшов висновку, що право на позов у позивача виникло з 10 лютого 1996 року після видачі державного акта на землю, тому, звернувшись до суду у вересні 2020 року, позивач пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав вона повинна була дізнатися з часу видачі КСП акта на право колективної власності на землю. При цьому, позивач не ставила питання про поновлення строку позовної давності та не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

Верховний Суд також звертає увагу на обов’язок позивача доводити факт членства у підприємстві, що дає право на земельну частку (пай) (зокрема, постанова від 05 жовтня 2021 року у справі № 154/1332/20).

Раніше «Судово-юридична газета» писала, як підготуватися до продажу паю: інструкція.

Також ми публікували особливості укладання договору оренди землі.

Додамо, що Prozorro розпочинає торги.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.