Визначення місця проживання дитини: позиція КЦС ВС

Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 288/39/20.

Суд установив, що після розлучення ОСОБА_1 мешкала разом із дітьми у будинку чоловіка - ОСОБА_2. Позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї домашнього насильства з боку колишнього чоловіка.

Районний суд відмовив у задоволенні позову про визначення місця проживання дітей із тих підстав, що малолітні діти мешкають в одному будинку разом із батьком та матір’ю, перебувають на утриманні та вихованні обох батьків, за згодою батьків діти проживають разом із ними.

Апеляційний суд скасував рішення районного суду та визнав місце проживання малолітніх дітей із матір’ю.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Відповідно до положень ЦК України місцем проживання дитини є місце проживання її батьків, або одного з них.

Якщо батьки не змогли дійти згоди в тому, з ким буде проживати дитина, це питання вирішує орган опіки та піклування чи суд (стаття 161 СК України).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У справі, що переглядалася, орган опіки та піклування дійшов висновку, що є неможливим визначення місця проживання малолітніх дітей з огляду на те, що діти разом із батьком та матір’ю проживають в одному будинку та перебувають на утриманні та вихованні обох батьків.

Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них. Апеляційний суд, установивши, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, правильно вирішив спір та задовольнив позов.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.