Спростування недостовірної інформації: КЦС ВС вказав важливі деталі

У разі спростування поширеної недостовірної інформації, яке не є способом цивільно-правової відповідальності, на засоби масової інформації може бути покладено обов’язок опублікувати спростування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 753/338/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Суд установив, що на веб-сайті інтернет-видання опубліковано статтю, в якій, на думку позивача, містилася неправдива інформація про неї та членів її сім'ї. Власником зазначеного інтернет-видання є відповідач, який продублював оспорювану інформацію зі статті в журналі, який посилається на матеріали розслідування інтернет-сайту.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що оспорювана стаття стосується ОСОБА_3, а позивач не довела факт її перебування з цією особою в сімейних стосунках. Крім того, відсутні докази поширення інформації щодо позивача саме ТОВ.

Апеляційний суд змінив рішення місцевого суду у частині мотивів відмови в задоволенні позову, зазначивши, що повідомлення відповідачем про розміщення оспорюваної ОСОБА_1 інформації, розміщеній в іншому засобі масової інформації, не може бути правовою підставою для притягнення ТОВ до відповідальності.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду з огляду на таке. У пункті 2 частини третьої статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачено, що журналіст зобов’язаний подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію. Відповідно до частини другої статті 37 цього Закону, якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов’язана на вимогу заявника опублікувати їх спростування.

Згідно з положеннями статті 42 зазначеного Закону редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян, зокрема, якщо ці відомості є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим ЗМІ з посиланням на нього. У цих випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов’язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, тому що немає компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов’язок опублікувати спростування.

Відповідно до вказаних вище положень Закону саме на відповідача покладаються обов’язки: переконатися у достовірності поширеної ним інформації; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності – видалити та спростувати її.

Положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов’язок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та її джерела. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що поширена відповідачем інформація не є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншими ЗМІ, а формально зазначив, що відповідач лише послався на статтю в іншому ЗМІ. Також Верховний Суд указав суду на юридичний склад дифамаційного правопорушення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловив позицію стосовно непроведення повного розрахунку при звільненні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.