За яких умов можлива зміна черговості одержання права на спадкування

У справах щодо зміни черговості одержання права на спадкування суду необхідно дослідити всі обставини, визначені частиною другої статті 1259 ЦК України, звертаючи особливу увагу на те, хто саме піклувався про стан здоров’я спадкодавця, який потребував стороннього догляду, на тривалість часу надання матеріальної допомоги спадкодавцеві до дня його смерті, зокрема, його перебування у медичних закладах інших країн, придбання ліків, сплату комунальних послуг, придбання необхідних особистих речей для спадкодавця, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4064/17-ц.

Предметом позову у справі була зміна черговості одержання права на спадкування, що є винятком із загального правила черговості, та встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.

Зазначене обумовлене ідеєю справедливості та необхідності стимулювати потенційних спадкоємців до турботливого ставлення до спадкодавця за його життя.

Тлумачення частини другої статті 1259 ЦК України дає підстави дійти висновку, що зміна черговості одержання права на спадкування можлива за наявності таких обставин:

1) спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця;

2) така допомога надавалася протягом тривалого часу;

3) безпорадний стан самого спадкодавця;

4) фізична особа належить до кола спадкоємців за законом.

Ці умови розширеному тлумаченню не підлягають і для ухвалення судового рішення суд повинен дослідити всіх їх одночасно, що є вимогою статей 263–265, 382 ЦПК України.

Суду необхідно було дослідити твердження позивача й оцінити надані ним докази щодо того, що саме він піклувався про сестру, оскільки вона перебувала у безпорадному стані, а також тривалість часу надання такої допомоги – до дня смерті спадкодавця.

 Апеляційний суд не встановив, хто саме піклувався про стан здоров’я спадкодавця, який потребував стороннього догляду, допомоги, враховуючи його перебування у медичних закладах іншої країни.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що таку допомогу спадкодавцю надавали інші особи.

Крім того, відповідно до неспростованих доводів позивача, допомога спадкодавцю надавалася до дня її смерті.

 Суди не дали оцінки тому, що матеріальна допомога – це не лише надання засобів для існування, а й оплата комунальних послуг, ліків придбання необхідних особистих речей для хворого тощо.

При цьому Верховний Суд зазначив, що закликання до спадкування на підставі судового рішення у зв’язку зі зміною черговості не є окремим видом спадкування, оскільки згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Отже, це є лише особливим порядком закликання до спадкування за відсутності заповіту.

Крім цього, Верховний Суд наголосив, що відповідачами у справі щодо зміни черговості одержання права на спадкування є всі спадкоємці за законом, які мають пріоритет у спадкуванні стосовно позивача.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що зміна думки щодо відмови від спадщини у зв’язку з невиконанням певних домовленостей у подальшому особою, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.