Суд не долучив до справи електронні докази: ВС пояснив, як діяти

Додаткові докази, які позивач просив долучити на стадії апеляційного перегляду справи, були подані ним до суду першої інстанції до прийняття рішення у справі в електронному вигляді, отже, отримавши електронний лист позивача з долученими доказами, суд першої інстанції був зобов`язаний відреагувати на нього шляхом вчинення відповідної процесуальної дії щодо доказів, проте, жодних процесуальних дій щодо поданих доказів суд не вчинив КГС ВС при розгляді справи № 916/759/20.

Банк звернувся до органу місцевого самоврядування (далі – Рада) з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позов мотивовано тим, що внаслідок набуття за судовим рішенням права власності на предмет іпотеки Рада набула статусу іпотекодавця за договором іпотеки, а отже у зв`язку з існуванням невиконаного зобов`язання за кредитним договором, яке не припинилась зі смертю Позичальника, позивач має право на задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки.

Рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема банківських виписок по рахунку, відкритому для обліку заборгованості за кредитним договором, а до позовної заяви позивач долучив лише власний розрахунок, у якому відсутній розрахунок боргу.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо невиконання позивачем процесуального обов`язку з доведення розміру заявлених ним позовних вимог. При цьому апеляційний суд відхилив клопотання позивача про долучення на стадії апеляційного перегляду додаткових доказів - банківських виписок по кредитному договору. У заявленому клопотанні позивач стверджував, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів відповідні докази були надіслані в електронному вигляді на електронну адресу Господарського суду Одеської області 04.06.2020, проте з технічних причин електронний лист позивача судом не отримано та не розглянуто.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що 04.06.2020 на електронну скриньку суду першої інстанції дійсно надійшов лист від ОСОБА_2 щодо долучення до матеріалів справи № 916/759/20 виписок по рахунках по кредитному договору на 16 аркушах, проте з технічних причин цей лист з долученими доказами був виявлений судом вже після прийняття рішення у справі. У той же час відповідні докази були надані позивачем з порушенням встановленого частиною 2 статті 80 ГПК України процесуального строку та вже після закриття 28.05.2020 підготовчого засідання у справі, а отже з порушенням процесуального законодавства. При цьому позивач не заявляв клопотання про надання додаткового строку для подання доказів у суді першої інстанції, а його представник не був позбавлений можливості дізнатися про стан розгляду клопотання про долучення доказів у судовому засіданні 17.06.2020. Зазначене в сукупності свідчить про відсутність встановлених частиною 3 статті 269 ГПК України підстав для прийняття додаткових доказів. 

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За змістом частин 2, 8 статті 80 ГПК України позивач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Кабінетом Міністрів України на усій території України з 12.03.2020 до 31.07.2020 установлено карантин, пов`язаний із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 14.05.2020 № 377, від 20.05.2020 № 392 (зі змінами).

У зв`язку з чим, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі згідно з ухвалою від 30.03.2020, рекомендував учасникам справи на період карантинних заходів всі необхідні документи подавати в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційними засобами зв`язку.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що додаткові докази - банківські виписки по рахунку Позичальника, які позивач просив долучити на стадії апеляційного перегляду справи, були подані ним до суду першої інстанції 04.06.2020 (тобто до прийняття рішення у справі) в електронному вигляді.

Отже, отримавши електронний лист позивача з долученими доказами, суд першої інстанції був зобов`язаний відреагувати на нього шляхом вчинення відповідної процесуальної дії щодо доказів (прийняти докази або відмовити у прийнятті з обов`язковим наведенням відповідного мотивування).

Проте жодних процесуальних дій щодо поданих доказів суд першої інстанції не вчинив, в рішенні по суті спору таких мотивів (прийняття або відхилення доказів) також не наведено. Навпаки, у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції підставою для відмови в позові була у тому числі відсутність банківських виписок по рахунку Позичальника у підтвердження розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

У даному випадку додаткові докази, які: (1) за обставинами справи можуть мати істотне значення для вирішення спору та (2) яким повинна бути надана вмотивована оцінка судом, були подані позивачем до суду першої інстанції, проте не розглянуті внаслідок «технічної помилки» як це зазначено в оскаржуваній постанові апеляційного суду, тобто з причин, які об`єктивно не залежали від позивача. Саме цією обставиною і було мотивовано клопотання позивача про прийняття додаткових доказів в суді апеляційної інстанції.

З огляду на дані конкретні обставини справи, за яких додаткові докази були подані позивачем, проте не розглянуті судом першої інстанції, Верховний Суд констатував передчасність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність визначених частиною 3 статті 269 ГПК України критеріїв для прийняття додаткових доказів ("винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи"), тому доводи скаржника Суд вважає обґрунтованими.

Верховний Суд також зазначив, що суд апеляційної інстанції, мотивуючи відмову в задоволенні клопотання про прийняття доказів, помилково вдався до оцінки дій позивача щодо долучення доказів у суді першої інстанції на предмет їх відповідності нормам процесуального законодавства. Здійснення такої оцінки відноситься до компетенції суду першої інстанції, тоді як суд апеляційної інстанції лише перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги (стаття 269 ГПК України). Проте суд першої інстанції взагалі не вчинив жодних процесуальних дій щодо згаданих доказів, що виключає надання апеляційним судом самостійної оцінки відповідним діям позивача.

У зв`язку з наведеним вище ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною і обґрунтованою.

Раніше ми розповідали, чи будь-який вид договору може мати електронну форму: відповідь Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.