Звернення позивача із заявою в якій він вказував, що його матір у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості за надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. На цьому наголосив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (757/37752/18-ц).
Обставини справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерної компанії «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал») про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позову посилався на такі обставини. Він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним у квартирі до 23 червня 2016 року була зареєстрована його матір ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 , яка фактично в квартирі не проживає з вересня 2015 року.
01 липня 2016 року між ним та відповідачем укладений договір № 0182245 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, у якому було зазначено, що позивач є особою, яка має право на пільги, передбачені Законом України «Про Національну поліцію», кількість членів сім`ї - три особи, надання послуг - без лічильника.
20 липня 2017 року позивач встановив лічильники холодного та гарячого водопостачання. 16 липня 2018 року на його адресу надійшов рахунок-повідомлення про нарахування ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 2 528,31 грн. В свою чергу, позивач надіслав претензію про неналежне надання послуг виконавцем, у якій просив встановити причину нарахування боргу в розмірі 1 005,11 грн та внести зміни до пункту 1.2 договору, зазначивши, що загальна кількість мешканців у вказаній квартирі - одна особа. Відповідь на вказану претензію позивач також не отримав.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування споживачу ОСОБА_1 витрат за надані комунальні послуги в період з 25 липня 2015 року по теперішній час протиправними, встановити факт надання ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення неналежної якості та зобов`язати відповідача у місячний строк здійснити перерахунок розміру плати за надані ОСОБА_1 послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у зв`язку з наданням вказаних послуг неналежної якості та в не встановлених обсягах, з врахуванням факту непроживання його матері ОСОБА_2 (з липня 2007 року до теперішнього часу) та дочки ОСОБА_3 (з 11 вересня 2015 року до теперішнього часу), а саме відповідно до пунктів 2, 3, 7 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2016 року № 151.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства при нарахуванні спожитих комунальних послуг з водопостачання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що позивач станом на липень 2016 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним у квартирі були зареєстровані його матір ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3.
29 червня 2016 року ОСОБА_1 на адресу відповідача подав заяву про не нарахування коштів за централізоване постачання холодної води та водовідведення, оскільки ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає. 01 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «АК «Київводоканал» укладений договір № 0182245 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, змістом якого передбачено, що послуги з холодного водопостачання надаються без лічильника. 16 грудня 2016 року позивач подав претензію до «АК «Київводоканал», у якій вказав, що з вересня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі не проживають та просив встановити причину нарахування боргу в розмірі 1 005,11 грн та продовжити здійснення нарахувань за надані комунальні послуги з розрахунку на одну особу (а. с. 31-33).
ОСОБА_2 знята з реєстраційного обліку у вказаній квартирі 23 червня 2016 року. ОСОБА_3 перебуває на реєстраційному обліку у вказаній квартирі з 24 грудня 2002 року і до цього часу (а. с. 43).
Частиною першою статті 19 Закону № 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила). Відповідно до пункту 10 Правил (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №156 від 16 березня 2017 року) оплата послуг за показниками засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. До внесення цих змін вказаний абзац був викладений в такій редакції: «Оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок».
Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
До внесення змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 633 від 18 серпня 2017 року пункт 11 вказаних Правил було викладено в такій редакції: «У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.
Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води (пункт 17 Правил).
Відповідно до змісту пункту 32 Правил виконавець зобов`язаний зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Встановлено, що звернення позивача із заявою у червні 2016 року, в якій він вказував, що його матір ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. Докази про те, що позивач або члени його сім`ї звертались із відповідними заявами до відповідача про зменшення розміру оплати до червня 2016 року, у матеріалах справи відсутні. Факт непроживання ОСОБА_3 у вказаній квартирі не підтверджено належними та допустимими доказами, а судами правомірно не прийняли до уваги договір оренди іншого житлового приміщення як такий, що підтверджує вказаний факт.
Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині не спростовують і доводи заявника про неврахування судами Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання), затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843. Нормою пункту 4.2 цього Порядку передбачено, що умовою несплати вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, газопостачання при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім`ї є своєчасне подання в житлово-експлуатаційну організацію та в управління експлуатації газового господарства документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї, і лише після надання такого документа не пізніше місячного терміну.
Заявник посилається також на те, що йому було відмовлено у наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг через наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг понад два місяці. Проте відповідач не є органом, уповноваженим на призначення субсидій відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21 жовтня 1995 року.
Посилання позивача на зміст Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151 (далі - Порядок), є необґрунтованими, оскільки змістом вказаного Порядку врегульовано питання здійснення перерахунку за надання послуг постачання холодної води та водовідведення лише в разі ненадання або надання не в повному обсязі, зокрема у разі відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг. У змісті пункту 7 Порядку зазначається про проведення перерахунку у разі наявності перерв у наданні послуг з централізованого постачання холодної води, що перевищують допустимий строк, за відсутності квартирних засобів обліку, а в змісті пункту 8 - про проведення перерахунку у разі невідповідності складу і властивостей холодної води державному стандарту на питну воду та вимогам санітарного законодавства, крім випадків допустимого тимчасового відхилення від встановлених вимог. Аналогічним чином підставою для здійснення перерахунку за надання послуг з централізованого водовідведення є наявність перерв у наданні послуг з централізованого постачання холодної або гарячої води чи невиконання графіка їх надання (пункт 12 Порядку).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, в обґрунтування рішення зазначив посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1996 року № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати», яка втратила чинність 01 жовтня 2014 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409. Одночасно постанова апеляційного суду містить висновок стосовно того, що вказане посилання не впливає на правильність висновків суду щодо відсутності підстав для здійснення відповідачем перерахунку.
Щодо доводів заявника про неврахування відповідачем пільг у вигляді 50 % знижки на оплату житлово-комунальних послуг
Ці доводи заявника про наявність такої пільги, призначеної відповідно до Закону України «Про міліцію» (втратив чинність на підставі Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII), яка не враховується відповідачем при нарахуванні йому оплати за холодне водопостачання та водовідведення, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 15 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Закон України «Про національну поліцію» не передбачає пільги зі сплати за спожиті комунальні послуги, передбачені Законом України «Про міліцію». Відповідний висновок міститься у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 530/1865/16-ц, провадження № 14-583цс18.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що у КЦС ВС розповіли, як захистити право людини на чисте довкілля.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.