Чи може факт шкідливого впливу на довкілля бути підставою для заборони діяльності підприємства: відповідь ВС

Не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення підприємницької діяльності підприємства сам факт впливу такої діяльності на довкілля за наявності всіх належних чинних дозвільних документів без установлення значення такого впливу на особу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи  № 283/518/17-ц.

Суд встановив, що поряд з будинком ОСОБА_1 побудовано та повноцінно працює завод (далі – ПрАТ). На території вказаного заводу розпочато будівництво деревообробного комбінату ТОВ. Згідно з вимірами радіаційного забруднення потужність експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання під водостоками навколо будинку в деяких точках більше ніж у шість разів перевищує середньорічний обласний показник.

ПАТ є забруднювачем атмосферного повітря NO2, CO, SO2, твердими суспендованими частинками, що підтверджується екологічним паспортом; у своєму виробництві використовує небезпечну хімічну речовину – карбамідо-формальдегідний концентрат. Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ та ТОВ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду; у решті позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, чи належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Природоохоронне законодавство визначає дві різні підстави відповідальності, за наявності яких виникає обов’язок з відшкодування шкоди, а саме: у зв’язку з встановленням факту негативного впливу на навколишнє природне середовище, що є підставою для відшкодування шкоди особі, завданою порушенням права на безпечне довкілля, а також, встановленням фактів завдання шкоди здоров’ю чи майну громадян унаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Суд встановив, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ і ТОВ, за межами санітарно-захисної зони.

За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ і ТОВ не в максимальному режимі роботи має місце перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, не диференційованих за складом (пилу) та груп сумацій.

Крім того, серед речовин, що викидаються в атмосферне повітря є ті, для яких при сумісній присутності в атмосферному повітрі встановлено ефект сумації біологічної дії, тобто односпрямований (викликає одні й ті ж захворювання) несприятливий вплив на організм людини декількох різних забруднюючих речовин.

«У житловій забудові за місцем проживання ОСОБА_1 встановлено суттєве перевищення норми за групою речовин 47, який перевищує граничнодопустимий у 2,19 раза. Наведене дає достатні підстави вважати, що за звичайних режимів роботи джерел викидів ПрАТ і ТОВ фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин у житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м. р. Шумове навантаження при повному циклі роботи обох підприємств разом і окремо як у нічну, так і денну пору доби не відповідає нормі. Отже, ОСОБА_1 доведено факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв’язок між виробничою діяльністю, з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря і стану довкілля на території садиби ОСОБА_1, з іншої», – йдеться у постанові Суду.

Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про припинення діяльності юридичних осіб про те, що сам факт негативного впливу виробничої діяльності на довкілля за наявності всіх належних дозвільних документів не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності.

Будь-яке істотне втручання держави у право чи діяльність повинно відповідати легітимній меті та бути співмірним із застосованими заходами, тому застосування найсуворішої санкції до відповідачів у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність (чи припинення діяльності) можливе у разі, коли заходи адміністративного впливу компетентного органу ігноруються і взагалі не виконуються суб’єктом господарювання.

Раніше ми розповідали про питання охорони довкілля в практиці ЄСПЛ та їх вплив на судову практику в Україні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.