Оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідність копії: ВС пояснив, як діяти

З огляду на ч. 6 ст. 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналу договору, зокрема за ініціативою суду. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 757/28231/13-ц.

Обставини справи

Відмовляючи у позові ТОВ, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів факт переходу до нього прав ПАТ за кредитним договором та договором іпотеки (майнової поруки), а також направлення повідомлення відповідачам про заміну кредитора у зобов`язанні, зважаючи на положення ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, визначених в статті 13 ЦПК України.

Висновок ВС

Зазначений висновок є помилковим та свідчить про порушення норм процесуального права щодо правил оцінки доказів, визначених статтями 89, 95 ЦПК України.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як зазначив позивач, до нього перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеним з відповідачем ОСОБА_1.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ надало копії кредитного договору, договору іпотеки (майнової поруки), договору купівлі-продажу кредитного портфелю, витягу з додатку 1 до договору, договору відступлення права вимоги.

З огляду на частину шосту статті 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналу договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги та додатків до них, зокрема за ініціативою суду.

ВС зазначив таке: «Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - договір купівлі-продажу кредитного портфелю, договір про відступлення права вимоги та додатки до них), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду».

На зазначене суд апеляційної інстанції уваги не звернув та на порушення зазначених норм процесуального права за власною ініціативою не вирішив питання про витребування оригіналу договору купівлі-продажу кредитного портфелю, договору про відступлення права вимоги та додатків до них, не усунув сумнівів щодо поданих копії зазначених договорів та додатків, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у позові ТОВ, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, фактично виходив з того, що позивач не довів переходу прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а у суду не було можливості перевірки справжності цих документів шляхом співставлення із оригіналом, який позивачем не надано.

Однак, зі справи не вбачається перешкод для перевірки справжності цих документів шляхом співставлення із оригіналом, а навпаки під час розгляду справи у суді першої інстанції представником ОСОБА_7 заявлено клопотання про витребування належним чином завіреної копії додатку 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, а в апеляційній скарзі ТОВ зазначало про те, що представником позивача у судовому засіданні місцевого суду було надано для ознайомлення оригінали зазначеного договору разом з додатками.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій також виходили з того, що позивач не надав доказів направлення повідомлення відповідачам про заміну кредитора у зобов`язанні.

Проте пунктом 9.7 договору іпотеки передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодержателя, з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій не встановив усіх обставин справи, не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, та порушив норми процесуального права щодо правил оцінки доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Тому постанова суду апеляційної інстанцій в частині позову ТОВ підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Раніше Верховний Суд роз’яснив, що є оригіналом електронного документа.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.