Визнання судом дійсним не посвідченого нотаріально договору не виключає надалі визнання його недійсним через фраудаторність: ВС

Визнання судом дійсним не посвідченого нотаріально договору не виключає надалі визнання його недійсним через фраудаторність. Про це зазначив  Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 569/6427/16.

Суд першої інстанції визнав недійсним договір купівлі-продажу виробничого приміщення, оскільки на час вчинення договору воно було арештоване. Визнаючи раніше в іншому провадженні цей договір укладеним при недодержанні вимоги про його нотаріальне посвідчення, суд не досліджував питання про накладення обтяжень на приміщення, передає офіційний сайт ВС.

Апеляційний суд скасував рішення районного суду та відмовив у задоволенні позовної вимоги, оскільки договір визнаний дійсним в іншому провадженні, виконано умови договору, отже він не є фіктивним. Позивач не визначав підставою позову в цій справі порушення закону при укладенні договору купівлі-продажу, а посилання на такі порушення в судовому засіданні не підлягають дослідженню судом з огляду на правила диспозитивності цивільного судочинства.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині з огляду на таке. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна посилання на норми права.

Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв’язку з цим суд, з’ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює її правильну правову кваліфікацію та застосовує саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка виявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Тлумачення статті 220 ЦК України свідчить про те, що рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги про його нотаріальне посвідчення «зцілює» тільки таку ваду, як відсутність нотаріального посвідчення договору. І, відповідно, не виключається визнання недійсним договору, який був визнаний дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення, як такого, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний договір). Приватноправовий інструментарій (зокрема визнання договору дійсним унаслідок відсутності його нотаріального посвідчення) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року постанову Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано.

Раніше КЦС ВС зазначив, що апеляційний суд не може розглядати по суті справу про закриття провадження через відсутність предмета спору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.