Що повинен врахувати суд при вирішенні питання розподілу судових витрат

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов’язаних зі сплатою судового збору, має бути співмірним із ціною позову. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 810/3213/16.

КАС ВС розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду за позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суди неодноразово розглядали відповідну справу. Від позивача до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати в розмірі 20 000,00 грн, пов’язані з наданням професійної правничої допомоги.

Київський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу задовольнив частково: ухвалу Київського окружного адміністративного суду скасував і прийняв постанову, якою заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнив частково, стягнув на користь особи судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн коштом бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

У задоволенні решти вимог відмовив.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції – без змін.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому. Склад і розмір витрат, пов’язаних із оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов’язаних зі сплатою судового збору, має бути співмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним у порівнянні з ціною позову.

Суд має також враховувати критерії об’єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв’язку з цим суд із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір із огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Раніше ми публікували ТОП-5 судових рішень про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.