ВС висловився щодо підстав зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

Підставою для зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності може бути виключно вчинення обвинуваченим умисних дій, які спрямовані на ухилення від досудового розслідування і суду (ч. 2 ст. 49 КК). Оголошення обвинуваченого в розшук власне не свідчить про те, що він ухиляється від досудового розслідування. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 204/4728/15-к.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 162 (злочин невеликої тяжкості) та ч. 2 ст. 296 КК (злочин середньої тяжкості), які були вчинені 09.08.2013.

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказані злочини відповідно до ст. 49 КК становить 3 і 5 років.

На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачений законом строк давності притягнення їх до кримінальної відповідальності за ці злочини сплинув.

Підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.

Як вбачається зі змісту судових рішень та з матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого від 13.09.2014 підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було оголошено у розшук, а 15.10.2014 кримінальне провадження щодо них було зупинене, після чого постановою слідчого від 06.11.2014 було відновлене. Підставою для такого рішення стало те, що повідомлення про підозри щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складені відповідно 15.07.2014 та 04.08.2014, не було вручено у строки, передбачені ст. 278 КК. Водночас матеріали провадження не містять відомостей про вжиття заходів для вручення їх у спосіб, передбачений КПК, для вручення повідомлень, а також доказів належного здійснення викликів підозрюваних у кримінальному провадженні до органів досудового розслідування. Водночас у цих матеріалах містяться дані щодо повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про підозру 06.11.2014 після відновлення досудового розслідування. Як установлено судом першої інстанції, слідчому було достовірно відоме місце роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_2, втім будь-яких заходів для виклику за місцем їх роботи також не було вжито. Обвинувачені згідно з дослідженими матеріалами вели звичайний спосіб життя, постійно користувався одним і тим самим телефонним номером, а також навчалися на курсах водіння та отримали посвідчення на право керування мотоциклом. А тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства, а зупинення досудового розслідування у зв’язку з їх розшуком саме по собі не свідчить про ухилення від слідства, є обґрунтованим. Вочевидь, суд першої інстанції не вбачав ознак ухилення від суду й у процесуальній поведінці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час судового розгляду, через яку відкладалися судові засідання та було накладено грошове стягнення на них.

Колегія суддів дійшла висновку, що зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК у такому випадку має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Раніше ми розповідали, чи завжди опір поліцейському є неправомірним: що думає ККС.

Також ВС вказав на важливі аспекти щодо початку перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.