ЄСПЛ зазначив, як забезпечити явку «помилково виправданої» особи до апеляційного суду

Національне законодавство повинно передбачати заходи для забезпечення явки виправданої особи до суду апеляційної інстанції. Але ці заходи мають бути менш інвазивними, ніж тримання під вартою, яке в цьому випадку порушує Конвенцію. На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «I.S проти Швейцарії» (заява № 60202/15). Про це повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Турка I.S., що проживав у Швейцарії, звинуватили у неодноразових випадках зґвалтування та на цій підставі взяли під варту під час досудового розслідування. Але окружний суд виправдав чоловіка.

Разом із тим, посилаючись на норми КПК, суд ухвалив рішення про продовження тримання під вартою до вирішення апеляційним судом скарги прокурора на виправдувальний вирок.

I.S. подавав кілька заяв про звільнення, але суди вирішували, що чоловікові потенційно загрожував великий термін позбавлення волі, що було потенційним стимулом для втечі. Крім того, була наявна інформація про те, що I.S. готувався до виїзду у Туреччину.

Зрештою, через більш як 7 місяців від ухвалення вироку судом першої інстанції, I.S. було звільнено на підставі рішення федерального верховного суду.

Суд у Страсбурзі відзначив, що після перевірки фактів у справі в змагальному провадженні національний суд одноголосно сформулював думку, що I.S. не може бути визнаний винним в кримінальних злочинах, за які йому було пред’явлено обвинувачення. За таких обставин, навіть якщо рішення було винесено лише усно і ще не було остаточним, згідно зі статтею 5 § 1 (c) Конвенції рішення про тримання під вартою втрачає чинність.

Уряд стверджував, що превентивне ув’язнення, призначене після виправдувального вироку в першій інстанції, було необхідним для того, щоб потенційно небезпечна особа не уникала кримінального правосуддя та не скоїла нові правопорушення після «помилкового» виправдання у першій інстанції.

Але ЄСПЛ наголосив на тому, що у цій справі жодне таке твердження не було висловлено в окружному суді ні прямо, ні по суті на жодному етапі провадження в національному суді. Навпаки, не було жодної вказівки на помилку в здійсненні правосуддя, враховуючи те, що вирок складався з 44 сторінок, де були викладені обґрунтовані підстави одноголосного рішення.

Європейський суд з прав людини вважав, що національне законодавство повинно передбачати заходи, які були б менш інвазивними, ніж позбавлення волі для того, щоб гарантувати явку особи під час апеляційного провадження. У цій справі вилучення документів I.S., що посвідчують особу, та інших офіційних документів могло б бути достатнім альтернативним заходом для забезпечення його присутності на етапі апеляції.

Уряд також стверджував, що небезпечна особа, яка була виправдана «помилково» в першій інстанції, може вчинити ще одне правопорушення в той час, доки триває апеляційне провадження. Але ЄСПЛ визнав само собою зрозумілим, що якщо б існували особливі причини підозрювати, що така ситуація може виникнути, ніщо не перешкоджало б органам кримінального судочинства ухвалити рішення про нове затримання особи.

Тож зрештою високі судді дійшли висновку, що тримання заявника під вартою після його виправдання в першій інстанції не підпадає під винятки, передбачені статтею 5 § 1 Конвенції. Таким чином, мало місце порушення цього положення.

З урахуванням цього суд постановив, що Швейцарія має виплатити I.S. 25 тис. євро відшкодування моральної шкоди.

З текстом пресрелізу рішення ЄСПЛ у справі «I.S проти Швейцарії» (заява № 60202/15) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що тягар доказування покладається на уряд, який має переконливо продемонструвати, що заявник мав право на справедливе провадження в цілому – ЄСПЛ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій