Спір між двома державними органами є спором держави із самою собою: ВП ВС

У даній справі заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду із позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльность, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації, зобов'язання вчинити певні дії. Позов мотивовано тим, що при проведенні перевірки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017161470002168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України (далі - КК), виявлено, що в оскаржуваній декларації про початок виконання будівельних робіт містяться завідомо недостовірні відомості. Незважаючи на неодноразові повідомлення місцевої прокуратури на адресу УДАБК щодо недостовірності даних, внесених ОСОБА_1 , відповідачем не вжито заходів реагування та не виявлено порушень вимог містобудівного законодавства.

Рішення судів попередніх інстанцій: Судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги, із чим не погодився суд апеляційної інстанції. Останній мотивував своє рішення тим, що спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства з огляду на те, що правовідносини виникли в рамках кримінального провадження, тому перевірка скарг на дії, рішення чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень має відбуватися в тому ж порядку й тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки та оцінки доказів у кримінальному провадженні.

Правова позиція ВП ВС

Розглянувши касаційну скаргу, ВП ВС дійшов висновку про необхідність змінення мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду.

 У такому випадку прокурор здійснює квазіпредставницьку функцію, виступаючи в інтересах певного органу державної влади, однак, в адміністративному судочинстві прокурор не може набувати статусу сторони у справі із самостійними інтересами, правами та обов'язками, крім випадків, коли це прямо передбачено нормами КАС.

У спорі, що розглядається, прокурор не реалізовує публічно-владні управлінські функції стосовно відповідача та не здійснює представництво будь-якого державного органу, оскільки зі спору вбачається, що його предметом є питання додержання вимог містобудівного законодавства, відтак - органом, уповноваженим на реалізацію цього питання, власне і є відповідач.

Вирішення адміністративним судом спору, який виник між прокурором та УДАБК, не відповідатиме меті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, оскільки зводитиметься до розгляду державою в особі уповноваженого нею органу (суду) спору між іншими її органами, тобто спору держави із самою собою.

Невідповідність меті вирішення публічно-правового спору та завданням адміністративного судочинства обумовлює потребу розв'язання такого спору в межах існуючих адміністративних процедур, а не в судовому порядку.

При цьому у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому такий спір між державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 30.09.2020 у справі № 815/6347/17 можна ознайомитися за посиланням.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації.

Додамо, що Велика Палата ВС вказала на важливий аспект у питанні визнання недійсним договору оренди землі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.