Шпигунство на користь іншої країни: правова позиція ККС ВС

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу захисника громадянина Китайської Народної Республіки, засудженого за шпигунство до 10 років позбавлення волі без конфіскації майна (ч. 1 ст. 114 КК України), передає офіційний сайт ВС.

Як установили суди, професор наукової установи КНР, прибувши до України в межах офіційного контракту, проводив шпигунську діяльність, яка виражалася в збиранні інформації в галузі бойового ракетобудування, що становить державну таємницю України, має гриф обмеження доступу «таємно». Ці дії він вчиняв з метою подальшої передачі відомостей до іноземної організації на території КНР або представникам цієї організації.

У касаційній скарзі захисник просив скасувати судові рішення щодо засудженого, а кримінальне провадження закрити, оскільки в діянні немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК України. Вважає, що особу засуджено безпідставно, адже суди першої та апеляційної інстанцій не встановили мотивів, з яких вона діяла, що є невід’ємною частиною суб’єктивної сторони складу злочину.

На думку ККС ВС, зазначені доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

Об’єктивна сторона шпигунства полягає у таких діях: 1) передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збиранні відомостей, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх зазначеним суб’єктам.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій (формальний склад злочину): або передачі відомостей, які становлять державну таємницю, іноземній державі, іноземній організації чи їх представнику, або отриманні чи накопиченні зазначених відомостей.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що збирає чи передає іноземній державі, іноземній організації або їх представнику відомості, які становлять державну таємницю, і бажає цього.

Крім того, шпигунство у формі збирання відомостей, які становлять державну таємницю, може вчинятися тільки зі спеціальною метою, а саме: з метою передачі таких відомостей іноземній державі, іноземній організації або їх представникам. При цьому мотиви злочину на кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 114 КК України не впливають.

Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, особа збирала відомості, що становлять державну таємницю, саме з метою передачі іноземній організації або їх представникам та отримала такі відомості від іншої особи.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення особою зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії. Апеляційний суд належним чином перевірив усі викладені в апеляційній скарзі доводи, зокрема доводи сторони захисту про невстановлення мотиву вчинення кримінального правопорушення та наявність підстав для закриття кримінального провадження, і визнав їх необґрунтованими.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 204/82/18 (провадження № 51-42км20) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що об`єднана палата ККС розтлумачила поняття «показання».

Крім того, Верховний Суд оприлюднив огляд актуальної судової практики Касаційного кримінального суду ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.