Визнання рішення іноземного суду та надання дозволу на його виконання: практика Верховного Суду

Однією з необхідних передумов для визнання і виконання рішення суду є надання стороні можливості захисту своїх прав при розгляді справи по суті, що передбачає, зокрема, отримання виклику в судове засідання своєчасно і належним чином. Порядок повідомлення учасника справи про судовий процес і вручення цій особі судової повістки (виклику в суд) регулюється правом держави, суд якої вирішує справу по суті (lex fori). На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 461/8156/17.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У зазначеній справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні клопотання про визнання заочного вироку іноземного суду щодо стягнення боргу з громадянина України та про надання дозволу на примусове виконання цього вироку.

Судові рішення мотивовані тим, що іноземний суд не повідомив боржника належним чином про дату, час та місце розгляду справи, тому громадянин був позбавлений можливості захистити свої права.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, порушив вимоги ч. 1 ст. 382 ЦПК України і не навів в оскаржуваній постанові мотиви відхилення доводів апеляційної скарги адвоката заявника про те, що заочний вирок іноземного суду прийнято відповідно до вимог § 1 ст. 11355 ЦПК Республіки Польща.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно з матеріалами справи суд першої інстанції витребовував з польського суду справу про стягнення боргу, проте не врахував інформації щодо виконання доручення цього суду про вручення боржнику виклику в судове засідання та докази того, що представнику боржника неодноразово вручалися судові документи стосовно розгляду справи польським судом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до апеляційної інстанції з огляду на порушення, допущені цим судом.

Також ВС нагадав, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.  

З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів  та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.

Положення частини третьої статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» надають також особам, які беруть участь у справі, право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.

Принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позиції сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (Рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, п. 30).

Отже, однією з необхідних передумов для визнання і виконання рішення суду Договірної Сторони є надання стороні можливості захисту своїх прав при розгляді справи по суті, що передбачає, зокрема, отримання виклику в судове засідання своєчасно і належним чином.

Раніше ми повідомляли про стягнення з держави шкоди за неефективність ведення досудового розслідування: практика ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.