Як розглядаються позови про припинення права користування мисливськими угіддями

Прокурор в інтересах обласного управління лісового та мисливського господарства звернувся з позовом до ТОВ про припинення права користування мисливськими угіддями. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.11.2015  у справі № 2а-2885/12/1470, зазначив, що в разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу в користування мисливських угідь (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою в користування спірних мисливських угідь чи припинення права користування має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Правова позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до аб. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (далі - Закон № 1478-ІІІ) право користування мисливськими угіддями припиняється у разі систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 23 Закону № 1478-III встановлено, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування.

Системний аналіз норм КАС України та Закону № 1478-III дає підстави для висновку, що позови уповноваженого органу про припинення права користування мисливськими угіддями повинні розглядатися адміністративними судами.

Як установлено матеріалами справи, предметом заявленого адміністративного позову є припинення права користування відповідача мисливськими угіддями, а не оскарження рішення ради про надання їх у користування.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 24.06.2020 р. у справі № 809/756/17 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про постанову ВС щодо арешту коштів на рахунках платника податку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.