Права не можуть існувати лише на папері, — ЄСПЛ

Конвенція покликана гарантувати практичні та ефективні права, а не теоретичні та ілюзорні. Той факт, що існують деякі теоретичні засоби юридичного захисту, не повинен змушувати ЄСПЛ визнавати їх придатними до практичного застосування. Про це повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Про це Європейський суд з прав людини нагадав у справі «Кандаракіс проти Греції» (№ 48345/12, 48348/12 та 67463/12).

Як вже зазначалося, адвокати Александрос та Майкл Кандаракіс, зареєстровані в Колегії адвокатів Афін, представляли клієнтів, які виграли позови про відшкодування збитків за експропрійоване майно.

Суди повинні були встановлювати витрати в таких справах про експропріацію, в тому числі адвокатські гонорари. Потім гонорари повинні були бути внесені до Фонду депозитних вкладів та позик, який передавав їх колегії адвокатів. І вже потім колегія виплачувала їх адвокатам. Компанія-відповідач внесла гонорари до Фонду, але останній відмовився передавати гроші далі.

Адвокати подали позови до національних судів, вимагаючи, щоб суми, присуджені як адвокатська винагорода, були передані Фондом депозитних вкладів та позик на користь колегії, в якій вони були зареєстровані, однак зіштовхнулися з тим, що їх позови були відхилені через відсутність правових підстав для його подання, оскільки подавати позов повинна була Колегія адвокатів.

Це зрештою стало підставою для звернення адвокатів Кандаракіс до Європейського суду з прав людини. Вони скаржилися, зокрема, на те, що відхилення їх позовів проти Фонду консигнаційних вкладів та позик щодо внесення сум, визначених в якості адвокатських гонорарів, на користь Колегії адвокатів на підставі того, що вони не мали право ініціювати справу, порушило їх права відповідно до статті 6 § 1 (доступ до суду) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Страсбурзі зауважили, що законодавча база та спосіб її застосування національними судами не запропонували заявникам чіткої, практичної та ефективної можливості заявити свої позовні вимоги, оскільки не було достатньо чітко визначено перелік суб’єктів, які можуть подавати позов про стягнення коштів, присуджених судами у справах щодо експропріації як адвокатська винагорода. Однак для того, щоб зробити висновок про порушення права заявників на доступ до суду, ЄСПЛ додатково з’ясовував, чи існували для заявників інші засоби юридичного захисту в межах національної правової системи, які б уможливили заявлення своїх вимог.

Суд дослідив можливість подати суброгаційний позов та можливість подати позов проти своїх клієнтів, на які вказував Уряд та які були запропоновані національним законодавством.

Щодо суброгаційного позову, Суд зазначив, що загальновизнаною є думка, що такий позов є заходом sui generis, спрямованим на захист майна боржника в інтересах кредитора. Особа, яка подає суброгаційний позов, повинна довести, що вона є кредитором боржника, який знехтував реалізацією своїх прав. Однак Уряд не навів жодного рішення національного суду, в якому суброгаційний позов, поданий адвокатом, який домагався передання колегії адвокатів адвокатської винагороди, визначену національним судом у справі щодо експропріації, був би задоволений. Більш того, положення, що стосуються можливості подання суброгаційного позову, стосуються відносин між кредитором та боржником; отже, тлумачення національних судів не було таким, що очевидно випливало з національного законодавства.

Ці ж міркування стосуються позову адвоката проти свого клієнта. Відповідно до релевантного національного законодавства, це може бути ефективним засобом юридичного захисту у справах, коли адвокат та його клієнт погоджували плату; однак у справах щодо експропріації розмір адвокатської винагороди встановлюється судом, і виявляється, що система, що регулює отримання адвокатської винагороди у справах щодо експропріації, відрізняється від звичайної системи. Суд приймає до уваги рішення національних судів, згідно з якими така сума є відмінною від плат погодженої адвокатом та його клієнтом плати.

Однак, хоча ці рішення підтверджують право адвоката намагатися самостійно та безпосередньо отримати свою винагороду від свого клієнта (незалежно від того, що призначив суд), Суду не було представлено жодного прикладу успішного подання такого позову в межах справи щодо експропріації. У зв’язку з цим Суд наголосив, що Конвенція покликана гарантувати практичні та ефективні права, а не теоретичні та ілюзорні. Той факт, що існують деякі теоретичні засоби юридичного захисту, не повинен змушувати ЄСПЛ визнавати їх придатними до практичного застосування, особливо коли Уряд не надав жодного відповідного рішення національного суду, що ілюструє ефективність такого засобу юридичного захисту. У даних справах рішення національних судів, що були надані урядом, стосувалися проваджень, відмінних від експропріації, які, як було сказано вище, регулюються різним чином в частині витрат, що стягуються за результатом розгляду справи.

Тож суд у Страсбурзі повторив, що органи державної влади повинні поважати національне законодавство та застосовувати його у передбачуваному та послідовному порядку, а також, що передбачені елементи мають бути достатньо розробленими та очевидними на практиці, щоб забезпечити юридичну та процесуальну визначеність. Враховуючи викладене, ЄСПЛ дійшов висновку, що обмеження, накладене на право заявників на доступ до суду, не було пропорційним.

З текстом повного тексту рішення ЄСПЛ у справі «Кандаракіс проти Греції» (№ 48345/12, 48348/12 та 67463/12) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що питання визнання та скасування батьківства не мають строків давності.

Також ЄСПЛ роз’яснив, у якій мірі кандидати на держслужбу можуть критикувати майбутнього роботодавця.

Ще ми писали, коли бізнесу блокують діяльність з формальних підстав, це є порушенням Конвенції.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.