Встановлення порядку спільного користування квартирою: позиція Верховного Суду

Первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування квартирою має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном, такий порядок користування може встановити суд. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 641/3624/16-ц.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Житлового кодексу користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім’я якого видано ордер.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму:

• жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі;
• частина кімнати або кімната, зв’язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Норма жилої площі в встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім’ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено   в судовому порядку.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 роз’яснено, що в силу статті 104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім’ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім’ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем квартири. Окрім нього в даному житлі проживає та зареєстрований його племінник - ОСОБА_2 .

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що запропонований у висновку судової будівельно-технічної експертизи варіант порядку користування нерухомим майном відповідно до фактичного користування, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки матиме місце відступлення від розміру житлової площі, що припадає на відповідача в сторону зменшення на 8 кв. м.

З такими висновками апеляційного суду погоджується колегія суддів та вважає, що підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Оскільки у даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов’язковим.

Раніше ми розповідали, що є належним доказом проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Нагадаємо, ми повідомляли, коли не можна змінювати визначене судом місце проживання дитини. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.