Призначення та виплата допомоги у зв’язку з безробіттям: Верховний Суд зробив роз’яснення

У межах дворічного періоду, визначеного законодавством, кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 308/13678/16-а, інформує пресслужба Верховного Суду.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону №1533-III загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 2015 року за № 821/27266 (далі - Порядок №613), загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.

Допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду.

Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 613 передбачено, що виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу 3 цього Порядку.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.

Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що допомога по безробіттю позивачці виплачувалася з 26 листопада 2014 року до 8 липня 2015 року (225 календарних днів) та з 30 вересня 2016 року до 26 листопада 2016 року (58 календарних днів). Загальна кількість календарних днів допомоги складала 283 дні, тобто менше ніж 360 календарних днів протягом встановлених законом двох років з 26 листопада 2014 року до 26 листопада 2016 року.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що відповідач не мав правових підстав для припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 26 листопада 2016 року.

Висновки у цій постанові узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 7 квітня 2020 року у справі № 1840/2828/18 та від 29 квітня 2020 року у справі № 266/970/16-а.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата ВС залишила в силі рішення у зразковій справі про пенсії військовослужбовцям. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.